“Фах” Айзек Азімов скорочено читати онлайн українською можна щоб згадати про що ця науково-фантастична повість та чим вона закінчиться.
“Фах” Айзек Азімов короткий зміст
Процес утворення, вибору і здобуття професії зазнав в далекому майбутньому, а саме на початку 64-го століття, докорінних змін. Замість довгого процесу навчання по книгах і на практиці, людям за хвилини записують в мозок потрібні знання за допомогою спеціальної машини і навчальних стрічок.
Звична система освіти була знищена. Її замінили 2 дні – День читання і День освіти. У восьмирічному віці кожну дитину таким чином навчають читання та письма. Так проходить День Читання. До 18 років дитина живе з батьками, нічому не навчаючись.
В день освіти вісімнадцятирічні люди таким же способом набували якусь професію і ставали дипломованими фахівцями.
День освіти відбувається, коли дитині виповнюється 18 років. Всім проводять машинні тести, за результатами яких визначають найбільш відповідну професію, і записують в мозок необхідні знання. Вільного вибору професії немає, рішення машин є остаточним і оскарженню не підлягає.
Ще через півтора роки юнак або дівчина бере участь в Олімпіаді – змаганні молодих фахівців в кожній професії. Залежно від своїх результатів на Олімпіаді кожен отримує більш-менш престижне місце роботи. Існуючий стан справ влаштовує всіх.
Молоді люди до початку професійної освіти абсолютно не намагаються зрозуміти, що найбільше їх цікавить в світі, але з нетерпінням чекають дня, коли їм оголосять результати тестів і їх майбутню долю.
Але головний герой Джордж Плейт ще в «шкільні» роки чомусь вирішив, що йому цікава професія програміста. По перше, ця професія затребувана. По друге, хороший програміст мав можливість потрапити на Новію. Джордж намагається самостійно осягнути по книгам основи цієї роботи, сподіваючись, що це може вплинути на результати тестів. Але стати програмістом Джорджу не вдається: за результатами тестів д-р Антонеллі оголошує його непридатним до машинного навчання і, отже, ні до однієї професії. Хоча інтелект хлопця вище середнього.
Джордж шокований, він підозрює лікаря в підтасовуванні результатів через особисту неприязнь. Джордж в стані афекту потрапляє до Інтернату для недоумкуватих, де тримають таких як він, 205 молодих людей без професії. Там вони намагаються вчитися старим забутим способом, повільно осягаючи крупиці знань з книг за допомогою вчителів. Витрачаючи місяці на те, що інші дізнаються за один сеанс машинного навчання.
У Інтернаті Джоржу важко, спочатку він навіть відмовляється їсти. Його внутрішньовенно годували, всі гострі предмети у хлопця відібрали. Джордж жив в кімнаті з флегматичним нігерійцем Халі Омейні. Через деякий час, Джорж починає читати книгу, бо йому надто нудно. Хлопець вивчав по книгах програмування, працював в парку, допомагав на кухні і навіть отримував невеликі кошти.
Пройшло півтора роки. Джордж як і раніше бачить себе жертвою помилки, і не може погодитися з своїм недоумством. Він здійснює втечу і відправляється на Олімпіаду. Йому вдається здійснити свій план – познайомитися з ким-небудь з високопоставлених чиновників, який погодиться його вислухати і, може бути, змінити його долю.
Джордж ділиться з ним тим, до чого давно вже прийшов і чому побачив підтвердження на «Олімпіаді» – що машинна освіта, при всіх її перевагах, позбавляє людину творчого підходу до професії, заглушає здатність самостійно мислити і самовдосконалюватися. Зрештою йому стає ясно, що з самого початку втечі він знаходиться під наглядом, і їх зустріч не випадкова … Його знову занурюють в сон і повертають в «Інтернат для недоумкуватих». Але він несподівано розуміє, що тут зібрані не зовсім безнадійні. Що він один з небагатьох землян, що зберегли здатність до самостійного мислення і навчання, і вони вчаться по книгам для того, щоб спробувати прийти до нових винаходів і відкриттів, і просунути вперед науково-технічний прогрес.
– Тепер-то я це розумію, – сказав Джордж, – настільки ясно, що тільки дивуюся, яким я був сліпим. Зрештою, хто винаходить нові моделі механізмів, для яких потрібні нові працівники? Хто, наприклад, винайшов спектрограф Бімена? Мабуть, людина на ім’я Бімен. Але він не міг здобути освіту через зарядку, інакше йому не вдалося б просунутися вперед. А хто створює освітні стрічки? Фахівці з виробництва стрічок? А хто ж тоді створює стрічки для їх навчання? Фахівці вищої кваліфікації? А хто створює стрічки … Ти розумієш, що я хочу сказати. Десь повинен бути кінець. Десь повинні бути чоловіки і жінки, здатні до самостійного мислення.
Азімов “Фах” скорочено (детально)
Процес утворення, вибору і здобуття професії в далекому майбутньому, а саме на початку 64-го століття, зазнав докорінних змін. Замість довгого процесу навчання по книгах і на практиці, людям за кілька хвилин записують в мозок потрібні знання за допомогою спеціальної машини і навчальних стрічок.
Класичної системи освіти вже не існує. Її замінили два дні – День читання і День освіти. У День читання всім 8-річним дітям записувалося вміння читати і писати, в День освіти 18-річні особи таким же чином отримували якусь професію і ставали дипломованими фахівцями. Вільного вибору професії немає, рішення машин є остаточним і оскарженню не підлягає.
Після Дня освіти відбувалася Олімпіада, де змагалися представники різних професій. Ті хто здобував перемогу летіли працювати на найрозвиненіші планети класу А.
Головний герой Джордж Плейт не пам’ятав свій День читання до дрібниць. Згадував він, що того вересневого дня, коли дітей збирали в будинку Освіти, був дощ. Батьки хлопця у такий важливий день хвилювалися навіть більше, ніж він сам. Тато Джорджа був дипломованим трубопрокладчиком. Він працював на Землі, де жила велика частина кожного покоління. На інші планети відправляли лише «найостанніші моделі висококваліфікованих фахівців». Батьки мали надію, що хоча б їх дітям пощастить, тому вже з Дня читання видивлялися в них ознаки геніальності.
Батько Арманда Тревельяна, друга і сусіда Джорджа, не дуже хвилювався. Він майже сім років працював металургом на Діпорії, ось чому, вийшовши на пенсію і повернувшись на Землю, він мав вищий соціальний статус за своїх сусідів. Загалом повернення на Землю не заохочувалося через її перенаселення, але декому щастило повернутися. Насамперед, життя на Землі було дешеве, і пенсія – мізерна в умовах Діпорії – тут мала солідний вигляд. Крім того, декому надто приємно хизуватися своїми успіхами саме перед давніми друзями, а не перед рештою світу. Своє повернення Тревіліян-старший пояснив і тим, що якби він залишився на Діпорії, то там би працювали і його діти, а із Землі вони мають можливість потрапити в інші світи, навіть у Новію. Арманд з дитинства вірив, що його відправлять на Новію, що була однією з найбагатших планет всесвіту. Хлопець не мав сумніву, що йому вдасться задумане.
Дітей, яким виповнилося 8 років, зібрали в міському Будинку освіти, обстежили, виконали необхідні аналізи. Після того лікар дослідив мозок Джорджа і дивно насупився, коли поглянув на результати. Після цього Джорджу одягли обтичний шолом, і далекий голос довго щось шепотів йому. Після процедури Джордж зрозумів, що вміє читати.
Минув не один день, поки Джордж звик до своєї нової чудової здібності. Він так добре читав батькові, що Плейтен-старший не зміг утримати сльози і кликав родичів, щоб поділитися з ними радісною новиною.
У 18 років Джордж уже був смаглявим юнаком середнього зросту, і вже забув, що було в День читання 10 років тому. Настав день освіти і хлопець дуже хвилювався. 1 травня 18-річні юнаки знову прийшли до Будинку освіти для того, щоб отримати професію.
Арманд мріяв стати металургом, адже «метал буде існувати завжди». До того ж таку професію мав його батько і дід.
Джордж з дитинства вирішив, що буде програмістом, тому що ця професія актуальна століттями і так буде й надалі. Попит неухильно зростав у зв’язку з освоєнням нових світів та вдосконаленням старих. До того ж хороший програміст мав можливість потрапити на Новію.
Друзі не мали поняття, до якої професії найбільш пристосований їх мозок, але Джордж робив все, щоб бути програмістом. Він таємно читав підручники з програмування, математики та електроніки, аби завчасно адаптувати свій мозок для цієї професії, і був на 100% впевнений, що неодмінно полетить на Новію.
Процедуру оцінки мозку проводив доктор Антонеллі. Він довго вивчав результати досліджень з Дня читання, а потім почав запитувати Джорджа, чому він вибрав програмування, адже зазвичай люди бояться вибирати конкретну професію.
Врешті-решт Джордж зізнався, що читав книги з програмування. Доктор Антонеллі був здивований, та потім повідомив, що такі заняття не можуть змінити фізичні властивості мозку. Після додаткових досліджень стало відомо, що мозок Джорджа не пристосований для «накладення на нього яких би то не було знань», хоча його інтелект був вище середнього. Лікар повідомив, що від цього дня Джорджем буде опікуватися планета, і він житиме з такими, як він.
Джорджа відправили в спеціальний притулок, де всі вчилися по книгах. Його батькам сказали, що Джордж отримав «спеціальне призначення». Його оточили увагою і ставилися до нього добре, – Джорджеві здавалося, що він і сам би так поводився із жалюгідним, хворим кошеням. Джордж був певен, що це все провина доктора Антонеллі, який помстився йому за самовпевненість.
Джордж був пригнічений, він відмовлявся їсти. Його годували через крапельницю, сховали гострі предмети і поселили в його кімнаті флегматичного нігерійця Халі Омейні, який діяв на Джорджа заспокійливо. Омейні, якому було близько 30 років, багато читав. Згодом, нудьгуючи, Джордж теж взяв в руки книгу.
Книги тут були для того, аби їх читали й перечитували. Омейні показав Джорджу «притулок для недоумкуватих», в якому жило 205 чоловік. Більшості з людей ще не було й тридцяти. Джордж дізнався, що на Землі таких притулків тисячі. У цьому жили хлопці, але були й притулки і для людей старшого віку, і такі місця, де чоловіки і жінки жили разом.
Джордж почав вивчати програмування, працював в парку, допомагав на кухні і навіть отримував невелику платню, але примиритися зі своїм положенням не міг.
Пройшов рік. Джордж думав про те, що скоро на Землі відбуватиметься Олімпіада, на якій молоді люди будуть змагатися за першість у фаховому вмінні, щоб дістати місця на нових планетах. Його пригнічувало те, що він був у Інтернаті для недоумків!
Джордж вирішив шукати доктора Антонеллі, щоб дізнатися правду. Він не хотів все життя провести в Інтернаті.
Насильно утримувати Джорджа ніхто не намагався. На стратоплані він прилетів в Сан-Франциско, найближчу столицю Олімпіади. Гамір міського життя приголомшив хлопця. Він ніколи не бачив такого великого міста, а за останні півтора року звик до тиші й спокою.
У місті було багато людей, всі стежили за змаганнями, робили ставки. Джордж зробив висновок, що всі ці люди також нічого не досягли, хоча і були дипломованими фахівцями.
Джорджу побачив оголошення з інформацією про змагання металургів. Новія – була замовником змагань, а одним з учасників був Арманд Тревельян. Джордж пішов до залу, де проходили змагання серед металургів. У черзі біля входу з ним заговорив сивий чоловік у старомодному светрі. Він же був його сусідом в залі.
Змагання Арманд програв тільки через те, що в їх невелике місто привезли застарілі освітні стрічки – він не знав як працює новий апарат, яким користувалися на змаганнях. Джордж вийшов із залу, дочекався Арманда, і гукнув його.
Арманд приймав участь в Олімпіаді вже другий раз і розумів, що потрапити на Новію не вийде. Джордж запитав, чому б йому самому не вивчити будову нового апарату, адже основні знання у нього є. Арманда розізлила цю пропозицію, він не вірив, що знання можна знайти з книги. Він почав вимагати, аби Джордж зізнався, яку професію отримав.
Їх сварку, що мало не переросла у бійку, помітив поліцейський. Він попросив у Джорджа показати посвідчення, яке видавалося тільки разом з дипломом. Документів у хлопця не було. Врятував Джорджа Сивий, який назвав його своїм гостем. Це був Ладіслас Інженеску – дипломований історик,якийі відвіз Джорджа в номер готелю.
Поліцейський розмовляв з Інженеску дуже шанобливо, і Джордж зробив висновок, що історик – важлива людина, а він приїхав в Сан-Франциско саме для того, щоб знайти впливову людину і домогтися переоцінки своїх здібностей.
Інженеску запросив хлопця до себе в готель. Джордж здався Інженеску, який спеціалізувався в соціології, цікавим об’єктом дли спостереження. Історик захотів йому допомогти. Він пояснив Джорджу, що історія ділитися на безліч розділів, і соціологія – тільки один з них. Інженеску сказав, що раніше не було освіти, у всякому разі, того, що ми звемо освітою. Джордж сказав, що знає, що люди колись вчилися по книжках.
Інженеску розповів, чому на Землі виникла саме така система освіти. Коли почалася ера міжзоряних польотів і колонізація планет, з’явилася гостра нестача фахівців. Навчати людей традиційним способом, за допомогою книг, було довго, а це було невигідно. Стало зрозуміло, що класична система навчання значно уповільнювала освоєння космосу.
Зміни почалися, коли вчені винайшли новий спосіб передачі знань. На Землі почали готувати мільйони фахівців і почалося «заповнення Всесвіту». Тепер Земля експортувала не лише дипломованих фахівців, а й освітні стрічки, які забезпечили «єдність культури для всієї Галактики».
При виїзді фахівців дотримується «рівновага статей» – емігранти створюють сім’ї та заселяють нові планети. Так люди сприяють зростанню населення у різних світах. Від цього експорту залежить економіка Землі, тому щороку випускаються нові освітні стрічки, які мало відрізняються від старих.
Інженеску хотів би вивчати Джорджа, і той дав згоду за умови, що соціолог познайомить його з представником Новії. Лекція Інженеску допомогла Джорджу подивитися на його проблему з іншої точки зору. У хлопця з’явилася ідея, яка могла привести його на Новію.
Джордж попросив влаштувати йому розмову з якоюсь офіційною особою з Новії. Здивований Інженеску сказав, що може по відеофону влаштувати таку зустріч.
Інженеску зв’язався з новіаніном, який нарікав на те, що Земля викачує з них гроші, випускаючи нові моделі фахівців, які мало відрізняються від старих. Тоді Джордж запропонував доучувати застарілих фахівців за допомогою книг, замість того, щоб купувати нових; хлопець запропонував допомогти в створенні системи освіти на Новії.
Джордж хотів переконати новіаніна, що навчальні стрічки шкідливі, бо вони відучують людей самостійно мислити, чим тільки розсмішив його. Новія, як і решта планет не могла собі дозволити багато років навчати і утримувати тих, чиї знання до моменту закінчення навчання все одно втратять актуальність.
Новіанин запитав Джорджа, скільки часу потрібно витрати на навчання без стрічок освіти. Хлопець сказав, що, приблизно, 5 років. Новіанин сказав, що весь цей час людину, яка так вчитиметься, треба годувати, забезпечувати житлом і грішми. Джордж сказав, що за цей час людина стане досвідченим ученим, і засвоєння нових деталей буде для неї питанням днів. Але найголовніше – така людина зможе придумати щось нове, на що нездатна людина, яка здобула освіту за допомогою стрічок. Але новіанин сказав, що ідея хлопця йому не подобається і вимкнув зв’язок.
Хлопець був розчарований. Він хотів довести Інженеску, що його ідея гарна. Виявилось, що Інженеску добре знає, хто він. Це викликало у Джорджа підозру, він запанікував і кинувся тікати. Та за дверима його вже чекали поліцейські, які вкололи йому снодійне і повернули до притулку.
Прокинувшись, Джордж зрозумів, що помилявся. Він хотів зібрати на Новії групу молодих людей, щоб вчити їх по книгам, але ж такі навчальні заклади – «притулки для недоумкуватих» – вже існують тут, на землі. Товариш Джорджа, нігерієць Омейні, сказав, що насправді цей заклад називається «Інститут вищої освіти».
Джордж зрозумів, що мав обмежену точку зору. Раніше він не розумів, що мають існувати люди, які б винаходили нові механізми та створювали освітні стрічки для тисяч планет. Але такі особи не можуть отримувати освіту «через зарядку» – це відучує творчо мислити і винаходити, тому вони змушені вчитися по-старому. Десь має бути кінець. Десь мають бути чоловіки і жінки, що могли самостійно думати.
Виявляється, що весь цей час за Джорджем стежили, а Інженеску був співробітником Інституту і займав важливу посаду в уряді. Джорджа відпустили, щоб він побував у Антонеллі, дав вихід своїм емоціям і почав мислити. А ще – дізнатися, чи Джордж вміє оригінально мислити.
Можна визначити, чи має людина схильність до архітектури або столярства, але неймовірно важко знайти особу, здатну до творчого мислення. Було лише кілька простих прийомів, які дозволяли знайти людей, що володіли таким талантом. Їх знаходили в День читання, перевіряли в День освіти, і тих, хто справді мав талант, відправляли в притулок.
Таких творчих осіб було «приблизно один на десять тисяч». Та не всі, хто опинявся в притулку могли винаходити, тому для них влаштовувалося останнє випробування. Люди, які змирилися зі своєю «неповноцінністю», ставали істориками, соціологами, психологами, прогнозистами і становили «другий ешелон». Бунтарі, що не могли змиритися, ставали тими, хто рухав вперед прогрес. Саме тому Джорджу не повідомили про його положення.
Виявилось, що Джордж пройшов останнє випробування. Бо навіть після відсіву в день Освіти дев’ять чоловік із десяти, що потрапили сюди, виявляються не зовсім підходящими для творчості, й нема такого апарата, який допоміг би вирізнити з цієї десятки того єдиного, хто потрібен. Цей десятий повинен виявитися сам.
Не можна ж сказати: «Ти можеш творити. Так давай, твори». Набагато краще почекати, поки людина сама зрозуміє, що може творити, і почне цим займатися.
Омейні розповів Джорджу, що таких людей як він десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів. Ті, що були в Інтернаті, але не виправдали себе, отримують освіту за допомогою стрічок і стають соціологами. Інженеску – один з них. Омейні був дипломованим психологом. Омейні та Інженеску становили, так би мовити, другий ешелон.
Звичайні люди нічого не знали про притулки, адже це змусило б їх відчути себе невдахами. А кожна особа має знайти своє місце в суспільстві та стати “дипломованим спеціалістом”.
Це надихаючий твір