“Фах” Азімов характеристика Джорджа

“Фах” характеристика Джорджа Плейтена

План характеристики Джорджа Плейтена

I. Джордж Плейтен — головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова «Фах». Мріє стати дипломованим програмістом на планеті класу А. 

II. Основні риси характеру героя.
1. Розумові здібності.
2. Інтерес до нових знань.
3. Відповідальне ставлення до вибору професії, мрії юнака
4. Цілеспрямованість героя.
5. Рішучість, здатність на самостійні вчинки, сила характеру.
6. Бажання стати творцем.

III. «Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів».

“Фах” образ Джорджа Плейтена

Джордж Плейтен був звичайним 18-річним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. Його батько дипломований трубоукладач на Землі.

З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста.
У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А.

Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії.

Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і ґрунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця.

Однак йому вкололи заспокійливе, і незабаром він знову опинився в Інтернаті. Омейні розповів йому, що за ним стежили. А “Інтернат для недоумків”, насправді називався – Інститут вищої освіти. Виявилося, Джордж повинен був знаходитися під особливим наглядом, оскільки був найбільшою цінністю своєї планети. Таких, як він, небагато, саме тому їх оберігали, вміщуючи до непрестижних інтернатів. Їхнє призначення — впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти і загалом рівня життя.

Отже, завдяки своїм креативному розумові, наполегливості, прагненню до самоосвіти головний герой досяг мети й опинився на найвищому суспільному щаблі.

Риси характеру Джорджа Плейтена

Джордж – сором’язливий, добрий, має гідність, цілеспрямованість, вміє співчувати, читає багато книжок, самостійно вивчає дисципліни, які йому знадобляться у роботі програміста.

Цитатна характеристика Джорджа Плейтена

• «Мав худорляве обличчя, його риси ще більше загострилися майже за півтора року, проведених в Інтернаті. І сам він був худорлявий, та в його синіх очах горів колишній невгамовний вогонь…»
• «У вісімнадцять років став смаглявим юнаком середнього зросту…»
• «Математика відрізняється від інших технічних дисциплін. Вона починається з кількох нескладних принципів і поступово ускладнюється.»
• “мав худорляве обличчя, його риси ще більше загострилися майже за півтора року, проведених у Інтернаті. І сам він був худорлявий, та в його синіх очах горів колишній невгамовний вогонь, а розпачливістю, з якою він уп’явся в ковдру, … нагадував зацькованого звіра”