Образ Грушницького в романі “Герой нашого часу” Лермонтова є повною протилежністю Печоріна.
“Герой нашого часу” характеристика Грушницького
Грушницький – герой глави “Княжна Мері”. Він представляється читачеві як юнкер, який, перебуваючи на Кавказьких водах, видає себе за розжалуваного в солдати офіцера. Грушницкий бажає грати роль особливої людини – він наполегливо одягається в стару солдатську шинель, старанно грає роль страждальця, якого несправедливо вивели з першого Ешалону військових.
Грушницький спочатку був задіяний як один з персонажів любовного трикутника “Грушницький – Мері – Печорін”, що виконує роль першого коханого, але відтисненого потім на рівень невдачливого суперника. Справа не обійшлося без гри Печоріна – він і розповів дівчині про порожнечу суперника, його незначність, в результаті чого Мері перестає бачити в ньому бажаного гостя, і вважає його набридливим співрозмовником.
Що стосується характеру та особистісних якостей, Грушницький – самозакоханий і не такий вже і розумний персонаж. Він вибирає для себе маску трагічної таємничості, живучи модними звичками і уявленнями сучасників. Грушницький є слабкою натурою, його гру легко викрити, що і довів Печорін. Марнославний герой не може змиритися з поразкою і мстить кривдникові, зближуючись з сумнівною компанією і розпускаючи брудні чутки про суперника. Про велику підлість цього персонажа говорить вчинок його і його зграї напередодні дуелі: вони залишають пістолет Печоріна незарядженим і надіються втілити свій мерзенний план. Фінал: Грушницкого вбивають, княжна Мері переживає духовну драму, Печорін не розуміє, перемога це чи поразка.
Грушницький тут є певним антиподом Печоріна, його “кривим дзеркалом”.
