“Гамлет” читати ДІЯ П’ЯТА
“Гамлет” СЦЕНА 1
Цвинтар.
Входять два гробокопи з лопатами й мотиками.
1-й гробокоп
Хіба таку можна ховати по-християнськи, що самовільно шукає собі спасіння?
2-й гробокоп
Кажу тобі, можна. Не мудруй і мерщій копай їй могилу. Слідчий уже рядив і присудив ховати її по-християнськи.
1-й гробокоп
Як же воно так? Хіба вона втопилась, обороняючись?
2-й гробокоп
Та вже так присуджено.
1-й гробокоп
Тут без “самонападу” не обійтися. Бо ж у цьому вся суть. Коли я топлюся навмисне, то це — чин. А чин має три частини: причину, чин і кончину. А з цього виходить, що вона втопилася навмисне.
2-й гробокоп
Слухай-но, шановний гробарю…
1-й гробокоп
Дай договорити. Ось тобі вода, от. А ось людина, от. Коли людина іде до води й топиться, то, хоч-не-хоч, а вона йде, затям це собі. А як вода приходить до неї і топить її, то вона не топиться, а тоне. А з цього виходить, що хто в своїй смерті не завинив, той і життя собі не вкоротив.
2-й гробокоп
Воно так по закону?
1-й гробокоп
Атож. По закону про дізнання.
2-й гробокоп
Хочеш правду знати? Не була б вона вельможна пані, то й не ховали б її по-християнськи, ще й серед християн.
1-й гробокоп
Тим-то й ба. Прикро, та й дуже, що теє панство має на цім світі більше прав топитись та вішатись, ніж прості християни. Дай-но мені лопату. Нема панства стародавнішого за садівників, землекопів та гробарів. Бо їхнє ремество — з самого Адама.
2-й гробокоп
А він хіба ж був пан?
1-й гробокоп
Таж він перший у світі озброївся заліззям.
2-й гробокоп
Ніякої зброї в нього не було.
1-й гробокоп
Ба, ти хто, поганин, чи що? А як ти тямиш святе письмо? У святому письмі мовиться: “Адам копав”. Чим би він копав без заліза? Я тобі загадаю ще одну загадку. Як не вгадаєш, то хутчій сповідайся і…
2-й гробокоп
Іди ти…
1-й гробокоп
Хто будує міцніше за муляра, корабельника чи тесляра?
2-й гробокоп
Той, що ставить шибениці. Бо його будівля переживе тисячу пожильців.
1-й гробокоп
Красно сказано, далебі. Шибениця добра річ, але для кого вона добра? Для того, хто чинить зле. А ти зле вчинив, сказавши, що шибениця міцніша за церкву. А звідси виходить, що шибениця тобі добра. Спробуй-но ще раз.
2-й гробокоп
Хто будує міцніше за муляра, корабельника чи тесляра?
1-й гробокоп
Ну, скажи та й ходи здоров.
2-й гробокоп
А от і скажу.
1-й гробокоп
Ну-бо?
2-й гробокоп
Їй-богу, не знаю.
Входять здаля Гамлет ї Гораціо.
1-й гробокоп
Годі, не суши собі голови, бо як ти осла не бий, а він швидше не побіжить. А коли тобі ще раз загадають отаке, відкажи: “Гробокоп”. Хата, що він збудує, дотягне до страшного суду. Ну, рипнись-но до шинку та розжийсь мені кварту.
2-й гробокоп виходить.
(Копає й співає)
Коли я змолоду кохав,
То я кохав душею
І втіхи — ох! — більшої — ох! — не знав,
Аніж — ох! — любитись з нею.
Гамлет
Чи цей чоловік не відчуває, що робить, коли співає, копаючи могилу?
Гораціо
Звичка виробила в ньому нечутливість.
Гамлет
Мабуть, що так. Тільки ненатруджена рука зберігає чутливість.
1-й гробокоп
(співає)
А старість гульк, підстерегла,
Вхопила в пазур лютий
І в край далекий завезла,
Звідкіль не повернути.
(Викидає череп)
Гамлет
Цей череп мав колись язик і міг співати, а той мугир жбурляє його, мовби то щелепа Каїнова, найпершого вбивці! А може, ця голова належала якомусь розумникові, а тепер цей йолоп вартий більш за нього. Може, той розумник міг обкрутити круг пальця самого господа бога? Могло ж таке бути?
Гораціо
Могло, мій принце.
Гамлет
А може, це голова ґречного придворця, що казав: “Добридень, вельможний пане! Як почуваєтесь, вельможний пане?” Або ж пана Такого-то, що вихваляв панові Такому-то коня, сподіваючись випросити його для себе? Теж можливо?
Гораціо
Атож, мій принце.
Гамлет Хай там як, а тепер у цій голові панує пані черва; щелепа відпала, а по тім’ю цокає лопата гробокопа. Чудове перетворення, якби ми здатні були його спостерігати від початку до кінця. Чи варт було плекати ці кості, коли вони врешті тільки й годяться на те, щоб ними грати в паці? Аж мої кості ломить на думку про це.
1-й гробокоп
(співає)
Мотика й заступ, глибше рий,
Ще й саван треба ткати;
Ох! — в труні міцній, в землі сирій
Готова гостю хата.
(Викидає ще один череп)
Гамлет
От ще один. Ну чого б йому не бути черепом якого-небудь правника?
Де ж його каверзи тепер, хитрощі, висновки, викрути та виверти? Як він терпить, щоб той бевзь стукав його в лоб брудною лопатою, і не позове його до суду за образу чином?
Гм! А може, цей чолов’яга був свого часу перекуп-цем земель, за поміччю всяких запродажних, застав, пень, подвійних забезпек, угод та визискних.
Невже в тім зиск його визиск-них, вигода його угод,
що безцінний його черепок востаннє набили землею?
Хіба всі ті його забезпеки, навіть подвійні,
забезпечили йому хоч такий шмат землі,
що його пара найдовших купчих покриє?
Купа всіх його грамот на землю навряд чи й
уміститься в такому приміщенні.
То, може, хоч власникові трохи більше відмірять?
Гораціо
Анітрохи, принце.
Гамлет
Адже пергамент роблять з баранячої шкури і?
Гораціо
Авжеж, принце, та ще з телячої.
Гамлет
То значить, барани й телята ті, що вважають пергамент якоюсь гарантією. А поговорю-но з цим чоловіком. Чия це могила,гей?
1-й гробокоп
Моя, пане.
(Співає)
Ох! — в труні міцній, в землі сирій
Готова гостю хата.
Гамлет
По-моєму, таки твоя, бо ти в ній крутишся.
1-й гробокоп
Ви як не крутіться круг неї, а все вона не ваша. А мене хоч і скрутило, та однак вона моя.
Гамлет
Крути, та не перекрути; як же вона твоя, коли вона на мертвого, а не на живого? Ти, бачу, чистий крутій.
1-й гробокоп
Крутня — для живих, пане. Вона й вас може обкрутити.
Гамлет
На якого чоловіка ти копаєш?
1-й гробокоп
Ні на якого, пане.
Гамлет
То на яку жінку?
1-й гробокоп
Теж ні на яку.
Гамлет
Кого ж тут поховають?
1-й гробокоп
Те, що було жінкою, пане. Але, царство їй небесне, вона померла.
Гамлет
Ач, як цей пройдисвіт за слова чіпляється! З ним треба розмовляти обачно, а то двозначність погубить душі наші. їй-богу, Гораціо, три роки я вже помічаю: наш вік став такий прудкий, що мужик раз у раз носаком ступає на п’яти Царедворцю, та все на мозолі… А давно ти людям ями копаєш?
1-й гробокоп
Почав я це того дня, коли покійний король наш 1 амлет поборов Фортінбраса.
Гамлет
А коли це було?
1-й гробокоп
Хіба самі не знаєте? Кожен дурень зна. Того ж таки дня народивсь молодий Гамлет. Той, що з’їхав ниньки з глузду і що його відіслали в Англію.
Гамлет
А чому його відіслали в Англію?
1-й гробокоп
А тому, що з’їхав з глузду. Там його вправлять. А як і не вправлять, невелике лихо.
Гамлет
Чому?
1-й гробокоп
Там того й не помітять. Там усі безглузді, як і він.
Гамлет
Як же він збожеволів?
1-й гробокоп
Дуже дивно, кажуть.
Гамлет
Як так дивно?
1-й гробокоп
А так, що стратив розум.
Гамлет
На якому грунті?
1-й гробокоп
На нашому, на датському. Я тридцять літ і підмайстром, і цеховим у ньому копаюсь.
Гамлет
Скільки часу пролежить людина в землі, доки згниє?
1-й гробокоп
Як не згниє ще перед смертю,— нам тепер що день божий трапляються такі пранцюваті мерці, що ледве дотягують до похорону,— то пролежить вісім чи й дев’ять років. Чинбар, той вам протягне і всіх дев’ять.
Гамлет
Чому ж той довше?
1-й гробокоп
Того, пане, що його ремесло так вичиняє йому шкуру, що вона довгий час не пропускає воду. Адже вода найбільший ворог вашого брата мерця. Ось вам ще один череп. Він пролежав у землі двадцять і три роки.
Гамлет
А чий він?
1-й гробокоп
Одного навіженого сучого сина. Чий, як ви гадаєте?
Гамлет
Не знаю.
1-й гробокоп
Чума на голову навіженому жартунові! Раз він був вилив мені на тім’я пляшку рейнського. Оцей череп, пане, належав Йорікові, королівському блазню.
Гамлет
Цей?
1-й гробокоп
Цей самісінький.
Гамлет
Дай подивлюся.
(Бере череп)
Гай-гай, бідний Йоріку!
Я знавав його, Гораціо. Мастак на невгавні жарти, пречудовий химерник. Тисячу разів носив він мене
на горгошах. А тепер як бридко мені це згадати! Аж з душі верне.
Ось тут були губи, які я не знаю вже й скільки разів цілував. Де тепер твої жарти, твої пісеньки, вихори твоїх веселощів, від яких усе застілля лягало з реготу?
Ніяк тепер поглузувати з свого власного скалозубства?
Геть щелепа відпала? Заберись-но в опочивальню до якої-небудь вельможної пані та скажи їй, що, хай кладе вона на себе рум’яна хоч у палець завтовшки, однак скінчиться на такому личкові, як ось у тебе нині; посміши її.
Будь ласкав, Гораціо, скажи мені одне.
Гораціо
Що, принце?
Гамлет
По-твоєму, й Александр Македонський мав такий вигляд у землі?
Гораціо
Такий самий.
Гамлет
І так само тхнув? Фе!
(Кладе череп на землю)
Гораціо
Авжеж, принце.
Гамлет
На яку ницу потребу можемо ми здатись, Гораціо? Чом би не простежити в уяві весь шлях благородного праху Александра, аж поки він стане чопом у барилі?
Гораціо
Це надто доскіпливий погляд на речі.
Гамлет
Анітрохи. Треба тільки простежити за ним, нічого не перебільшуючи,
і робити правдоподібні припущення. Наприклад, так: Александр умер, Александра поховано, Александр обернувся в прах; прах — це земля;
з землі копають глину; чом би тією глиною, на яку він обернувсь, не замазати затичку в барилі пива?
Могутній Цезар вмер і струх на глину,
Що нею в хаті заткнуто шпарину.
Колись на цілий світ нагонив жах,
Тепер латає стіни давній прах.
Нум тихо, бо сюди йде король.
Входять король, королева, Лаерт; вносять труну; священик, почет.
З ним королева, двір. Кого ж ховають?
Та ще й обряд неповний. Видно, той,
Кого несуть, шаленою рукою
Урвав собі життя. Хтось із вельможних.
Сховаймось, подивімося.
(Відходить убік разом з Гораціо)
Лаерт
Ото й увесь обряд?
Гамлет
Це, бач, Лаерт, шляхетний молодик.
Лаерт
Ото й увесь обряд?
Священик
Відправили ми службу, як могли.
Ви ж знаєте, непевна в неї смерть.
Коли б не владне слово короля,
Лежати б їй в несвяченій землі
До судних сурм; не квіти й молитви —
Череп’я й цеглу кидали б на неї.
А їй вінки, як нареченій, дано,
Дівоче клечання, погребний дзвін
І проводи.
Лаерт
І все вже виконано?
Священик
Все, що можна.
Ми б осквернили службу поминальну,
Співавши реквієм, мов над душею,
Що в мирі відійшла.
Лаерт
Спускайте в яму!
Хай з гожого, незайманого тіла
Зростуть фіалки.
(До священика)
Ти ж, безсердий, знай:
Творця возхвалить в янголах сестра,
А ти завиєш в пеклі.
Гамлет
Що? Сестра?
Королева
Прощай, дитино! Квітці — квіти.
(Розкидаючи квіти)
Гадала я тебе за сином мати.
Жадала я, моя прегарна доню,
Сама тобі квітчати шлюбне ліжко,
А не труну.
Лаерт
Тяжке, безмірне горе
Нехай впаде на голову трикляту,
Що так злочинно в тебе відняла
Високий розум! Ще не сипте землю,
Сестру обняти дайте ще хоч раз.
(Стрибає в могилу)
Тепер засипте і живого й мертву,
Громадьте гору в цій рівнині, вищу
Над Пеліон і над чоло високе
Олімпа синього.
Гамлет
(підходить ближче)
Хто той, чий смуток
Такий глибокий, а слова печалі
Такі гіркі, що вражені світила,
Зачувши їх, спиняють рух свій вічний?
Я — Гамлет датський.
(Стрибає в могилу)
Лаерт
В пекло забирайся!
Гамлет
Негоже молишся.
(Бореться з ним)
Будь ласка, пальці геть з мойого горла.
Дарма, що я не запальний, мов порох,
Але в мені є щось таке страшне,
Чого боятись слід. Ану, геть руки!
Король
Гей, розніміть їх.
Королева
Гамлете, мій сину!
Усі
Панове!
Гораціо
Принце мій, прошу, вгамуйтесь.
Придворні розводять їх, і вони виходять з могили.
Гамлет
Ні, ладен з ним я битися за це,
Аж доки не склеплю повік назавжди.
Королева
Але за що?
Гамлет
Офелію любив я.
Я так її любив, що й сорок тисяч
Братів, з’єднавши всю свою любов,
Мою не здужали б. На що ти здатен
Для неї?
Король
Він, Лаерте, божевільний.
Королева
Заради бога, не дражніть його.
Гамлет
До ста бісів! Кажи, на що ти здатен?
На плач? На бій? На голод? На страждання?
Чи пити оцет? З’їсти крокодила?
Я теж. Прийшов ти скиглити сюди?
Мені на встид ускочити в могилу?
Живцем себе похоронить? Я теж.
Базікаєш про гори? Хай навернуть
На нас мільйони десятин, щоб насип
Сягав верхів’ям до самого сонця,
Щоб за бородавку здалася Осса!
Гей ні, хоч просторікуєш ти красно,
Я можу ще красніш.
Королева
Це чистий безум;
З годину помордує так його,
А потім тихий, наче та голубка,
Що вивела свої пташата любі,
Його повиє спокій.
Гамлет
В чому річ?
Звідкіль у вас ненависть ця до мене?
Я завжди вас любив. Ну, та дарма.
Нехай вергає гори Геркулес,
Нявчати буде кіт, брехати — пес.
(Виходить)
Король
Гораціо, пильнуй його, будь ласка.
Гораціо виходить.
(До Лаерта)
Терпи й розмову не забудь вчорашню.
Ми справі хід дамо. Гертрудо люба,
Хай сина вашого оточить догляд.
Живий надгробок на могилі стане;
Година миру прийде і до нас;
Чекати нам уже недовгий час.
Виходять.
“Гамлет” СЦЕНА 2
Кімната в замку.
Входять Гамлет ї Гораціо.
Гамлет
Оце й усе. Тепер дозволь про інше.
Ти всі обставини запам’ятав?
Гораціо
Запам’ятав, аякже!
Гамлет
Я в серці відчував якусь борню,
Що не давала спать мені. Здавалось,
Я в дибах, мов бунтар, лежу. І раптом…
Хвала поспішності, бо ця поспішність
Стає в пригоді часом нам, коли
Глибокий задум гине. Це доводить,
Що провидіння справу довершає,
Хай хоч які в нас наміри.
Гораціо
Це так.
Гамлет
Виходжу я з каюти
В морськім плащі наопаш. В темноті
Навпомацки шукаю їх. Знаходжу.
Намацую пакунок, з ним вертаюсь
До себе. Страх забуде всі манери.
Зухвало розпечатав я листа
Його величності і прочитав —
O підлість королівська! — повеління,
В якім так красномовно говорилось
Про Данії та Англії безпеку,
Якій загрожує моя особа,
Що по прочитанні, без зволікань,
Не нагостривши навіть і сокири,
Вмить голову мені стяли б.
Гораціо
Невже?
Гамлет
Ось те послання. Прочитаєш потім.
Чи хочеш знати, що вчинив я далі?
Гораціо
О, так, звичайно.
Гамлет
Опутаний підлотою так нагло,
Не встиг я й стямитися — голова
Сама взялась до діла. Я придумав
Нове послання. Сів, переписав.
Колись я сам, як і вельможі наші,
Вважав краснопис за негожу річ
І намагавсь забути цю науку.
А тут вона мені в пригоді й стала.
Чи хочеш знати, що я написав?
Гораціо
Так, любий принце.
Гамлет
Прохання щире датського державця:
Понеже нам Англієць вірний данник,
Понеже має приязнь двох держав
Цвісти, мов пальми цвіт, понеже миром,
Його убравши у вінок з пшениці,
Скріпити прагнем дружбу двох держав
(І сила ще “понеже” красномовних),
Хай, це послання наше прочитавши,
Без довгих чи коротких міркувань
Він посланців піддасть негайній страті,
Без покаяння навіть.
Гораціо
А печать?
Гамлет
Ба, навіть в цьому небо помогло.
Була у мене батькова печатка,
Взірець печаті датської держави.
Я склав свій лист, як той, і підписав,
Печать притиснув і поклав на місце,
Мов немовля, що підмінили ельфи.
На другий день був бій морський, про решту
Вже знаєш ти.
Гораціо
То Гільденстерн і Розенкранц пливуть
Назустріч смерті.
Гамлет
Їх везе ретельність.
Вони мені сумління не гнітять;
В чужі-бо справи втрутились ці двоє.
Нікчемам небезпечно потикатись
Між два розлючені, меткі мечі
Противників могутніх.
Гораціо
Ну й король!
Гамлет
Скажи, хіба не в тім моя повинність —
Тому, хто батька вбив, спаплюжив матір,
Надію вкрав, що виберуть мене
На трон, і, врешті, на моє життя
Підступно важив,— чи не справедливо
Цією ось рукою заплатити?
Чи не прокляття дати тій чумі
Згубити нас усіх?
Гораціо
Він скоро з Англії почує сам,
Чим закінчилось те, що він задумав.
Гамлет
Так, скоро вже; а доти — ще мій час;
Життя ж людське — сказати “раз”, не довше.
Гораціо, мене смутить одне,-
Що я з Лаертом міру перебрав.
В моїй біді, як в дзеркалі, відбилась
Його біда. З ним помиритись треба.
Та він занадто хизувався горем
І тим мене роз’ятрив.
Гораціо
Хтось іде.
Входить Озрік.
Озрік
Вітаю вашу милість з поверненням до Данії.
Гамлет
Уклінно дякую.
(Стиха, до Гораціо)
Ти знаєш цього жевжика?
Гораціо
(стиха, до Гамлета)
Ні, принце мій.
Гамлет
(стиха, до Гораціо)
Твоє в тім спасіння, бо знати його — велика вада.
В нього багато земель, ще й родючих.
Досить тобі мати вдосталь худоби,
і ясла твої, навіть якщо ти сам худобина,
конче стоятимуть за королівським столом.
Він просто балакун, але, як я сказав,
має силу землі, і це багатство його трохи забруднило.
Озрік
Дорогий принце, коли б ваша милість були не так зайняті, я б розповів вам дещо від імені його величності.
Гамлет
Я сприйму ваше “дещо” з усією пильністю, на яку здатний мій розум. А капелюх носіть там, куди його призначено,— на голові.
Озрік
Дякую вашій милості, тут дуже жарко,
Гамлет
Та що ви, дуже холодно, вітер з півночі.
Озрік
Справді, ясний принце, досить холодно.
Гамлет
А як на мене і на мою статуру, таки душно і жарко.
Озрік
Надзвичайно, ваша милість. Так душно, аж… уже й не знаю як. Але, ясний принце, його величність веліли мені ознаймити вас, що вони поставили великий заклад на вашу милість. Річ у тім…
Гамлет
Будьте ласкаві, не забувайте…
(Змушує його надягти капелюха)
Озрік
Ні, слово честі, ласкавий принце, мені так зручніше, слово честі. До двору, ваша милість, нещодавно повернувся пан Лаерт. Це, запевняю вас, справжній дворянин, сповнений найвищих чеснот, із шляхетними манерами і зовнішністю. Власне кажучи, він — справжня карта шляхетності, дороговказ до шляхетної поведінки, континент, на якому зібрані всі чесноти, бажані для дворянина.
Гамлет
Ви анітрохи не зіпсували його портрета, хоча, гадаю, опис та перелік усіх його чеснот спантеличив би вашу пам’ять. Вона сплутала б лік і заблудилася б у лабіринті тих чеснот, серед яких він так вправно прокладає свій курс. Однак, віддаючи йому належне, додам, що вважаю його людиною великої душі й такої рідкісної та шляхетної вдачі, що, коли говорити правду, другого такого можна побачити лише в дзеркалі. А той, хто спробував би його наслідувати, зміг би стати хіба що його тінню.
Озрік
Ваше судження про нього несхибне.
Гамлет
Але до чого це все? Навіщо ми змальовуємо цього пана незграбними, недостойними його словами?
Озрік
Про що ви, принце?
Гораціо
Невже ви не розумієте власної мови, коли нею розмовляє інший? Гай-гай, добродію, треба розуміти.
Гамлет
Що означає ваша згадка про цього дворянина?
Озрік
Лаерта?
Гораціо
(стиха, до Гамлета)
В його гамані вже порожньо. Всі золоті слова вже витрачені.
Гамлет
Його.
Озрік
Мені відомо, що для вас не таємниця…
Гамлет
Хотілось би мені, щоб вам було це відомо. А втім, слово честі, коли вам і відомо, мені мало з того втіхи. Отже?
Озрік
Для вас не таємниця, якою досконалістю славиться пан Лаерт.
Гамлет
Не важусь підтвердити це, бо не пробував порівнювати себе з ним. Пізнати кого-небудь можна лише, пізнаючи самого себе.
Озрік
Я маю на увазі, принце, його зброю. Такий іде поголос, що в мистецтві володіти нею він незрівнянний.
Гамлет
Яку ж він воліє зброю?
Озрік
Легкий меч і кинджал.
Гамлет
Це вже два види зброї. Далі?
Озрік
Король заклався на шість берберійських коней, проти чого він заставив, як мені відомо, шість французьких мечів та кинджалів, з усім справунком, як-от пояси, портупеї та інше. Троє з тих шор, слово честі, вельми витонченого смаку, чудово добрані до руків’їв, надзвичайно гарно оздоблені. Майстерна робота.
Гамлет
Що ви називаєте шорами?
Гораціо
(стиха, до Гамлета)
Так я й знав, що нам доведеться заглянути в коментарі.
Озрік
Шори, ваша милість, це портупеї.
Гамлет
Це слово скоріше пасувало б до гармат, якби ми носили їх при боці. А доти я волів би називати їх портупеями. Отже, шестеро берберійських коней проти шести французьких мечів з усією справою, в тім числі трьох шор майстерної роботи. Це французький заклад проти датського. Про що ж той заклад, чи то пак по-вашому, застава?
Озрік
Король, ваша милість, заклався, що на дванадцять випадів між вами й ним він не випередить вас більше як на три удари. Він ставить дванадцять проти дев’яти; змагання можна було б улаштувати негайно, в разі б ваша милість зболили погодитись на відповідь.
Гамлет
А якщо я відповім “ні”?
Озрік
Я маю на увазі, ласкавий принце, вашу згоду на участь вашої особи в змаганні.
Гамлет
Я чекатиму в цій залі. З дозволу його величності, це мій час для прогулянок. Хай принесуть мечі, і якщо той пан бажає, а король не передумав, то я виграю для нього цей заклад, якщо зможу. А якщо ні, то здобуду тільки ганьбу та зайві удари.
Озрік
Так і переказати?
Гамлет
Перекажіть суть, прикрасивши її, звісно, на ваш смак.
Озрік
До ваших неоціненних послуг.
Гамлет
Взаємно, взаємно.
Озрік виходить.
Добре, що хоч він сам їх так високо оцінив, бо ні в кого язик не повернувся б таке сказати.
Гораціо
Молоко ще на губах не обсохло.
Гамлет
Він, мабуть, і перед маминою цицькою розшаркувався, перше ніж поссати. Отак він і його спільники, що їх, знаю, полюбляє наш пустий вік, перейняли тільки тон та манери часу. Серед справжніх людей ці шелихвости — мов шумовиння на доброму пиві: дмухни на нього, і бульбашки луснуть.
Входить вельможа.
Вельможа
Принце, його величність передавав вам свої вітання через молодого Озріка, і той переказав, що ви його ждете в цій залі. Король послав мене узнати, чи ви будете ласкаві змагатися з Лаертом, чи волієте це відкласти.
Гамлет
Я твердий у своїх намірах, а вони збіглися з бажанням короля. Коли він жадає, то я готовий; тепер чи згодом, аби лиш я був у такій змозі, як тепер.
Вельможа
Король, королева й двір зараз надійдуть.
Гамлет
Я радий.
Вельможа
Королева бажає, щоб ви перед змаганням ґречно обійшлися з Лаертом.
Гамлет
Порада в неї добра.
Вельможа виходить.
Гораціо
Ви програєте заклад.
Гамлет
Я іншої думки. Відколи він поїхав у Францію, я постійно вправлявся. Отже, перевага на моєму боці. Але тобі й не уявити, як мені важко.тут, на серці… Ет, не біда.
Гораціо
Ні, любий мій принце…
Гамлет
Це просто дурощі. Нібито якесь передчуття, що жінку, може, й збентежило б.
Гораціо
Коли ваша душа щось передчуває, послухайтесь її. Я попереджу їхній прихід і скажу, що ви нездужаєте.
Гамлет
Нізащо. Нам не страшні віщування. І горобець не впаде без божої на те волі. Коли станеться тепер, то не згодом; коли не згодом, То тепер. А як не тепер, то, однак, коли-небудь. Головне — приготуватися. Смерть сплачує всі борги. То чи не все одно, коли помирати? Хай буде, що буде.
Входять король, королева, Лаерт, почет, Озрік, слуги з рапірами та інші.
Король
Ходи сюди, мій Гамлете, й візьми Від мене руку цю.
(Кладе Лаертову руку в Гамлетову)
Гамлет
Даруйте, пане. Я образив вас,
Та ви пробачте щиро й благородно.
Присутні знають, чули, певне, й ви,
Що хворістю покарано мене.
Усе, що я вчинив,
Вам вразивши і честь, і почуття,
Перед всіма це безумом зову.
Лаерта скривдив Гамлет? Ні, не Гамлет.
Як Гамлет був сам в розбраті з собою
І, бувши не в собі, Лаерта скривдив,-
Не Гамлетів це вчинок. Він не винен.
А чий це вчинок? Безуму його.
Як так, то серед скривджених сам Гамлет:
Безумство — ворог бідному йому.
На зібранні цім, пане,
Зрікаючись, що мав я намір злий,
Прошу мене простити щиросердо,
Що необачно я стрілу пустив
І брата вразив.
Лаерт
Так, душа прощає,
Хоча вона мене найбільше мала б
До мсти штовхати. Та в питанні честі,
Що осторонь стоїть, я не мирюсь,
Аж поки від бувалих суддів честі
Почую слово та умови миру,
Що не зганьблять моє ім’я. А доти
Приймаю вашу приязнь яко приязнь,
Не зраджу я її.
Гамлет
Я радий щиро
Й на братній поєдинок чесно йду.
Подайте меч мені.
Лаерт
Мені також.
Гамлет
Як прикрашають зброю цю оздоби,
Я буду за прикрасу вам, Лаерте.
На тлі мого невміння хай ваш хист
Мов зірка в ночі сяє.
Лаерт
Ви кпите?
Гамлет
Ось вам рука, що ні.
Король
Мечі їм, Озріку. Небоже Гамлет,
Заклад ти знаєш?
Гамлет
Знаю пречудово.
На слабшу сторону заклались ви.
Король
Я не боюсь. Я бачив вас обох:
Він поспритнішав, та дає нам фору.
Лаерт
Цей заважкий. Дозвольте взяти інший.
Гамлет
Цей по мені. Завдовжки рівні всі?
Озрік
Так, ваша милість.
Готуються до змагання.
Король
Поставити на стіл ковші вина.
Як Гамлет влучить вперше, або вдруге,
Чи в третій сутичці удар сквитає,
На всіх бійницях гримнуть хай з гармат.
За Гамлета король підійме келих,
Перлину в нього вкинувши, дорожчу
Над ту, що королі чотири мали
В короні датській. Дайте чаші нам!
Хай тулумбаси сурмам повістять,
А сурми — всім на чатах гармашам,
Гармати — небу, небеса — землі,
Що п’є король за Гамлета! Почнім же.
Сурми.
А судді хай слідкують пильним оком.
Гамлет
Почнім.
Лаерт
Почнім.
Б’ються.
Гамлет
Раз.
Лаерт
Ні.
Гамлет
Суддя хай скаже.
Озрік
Удар, удар виразний.
Лаерт
Добре. Далі.
Король
Гей, чашу. Гамлете, цей перл — тобі.
Твоє здоров’я.
Фанфари, гарматні постріли за сценою.
Дати принцу келих.
Гамлет
Я ще зітнусь. На час відставте трунок.
Почнім.
Б’ються.
Ще вдар. Визнаєте?
Лаерт
Так, дотик, дотик, згоден я.
Король
Наш син поборе.
Королева
Дихає він важко.
Ось хустка, Гамлете, хоч витри лоб.
Тобі на щастя королева п’є.
Гамлет
Ласкава пані!
Король
Ні, не пий, Гертрудо.
Королева
Мені, мій мужу, хочеться. Пробачте.
Король
(Убік)
Отруєна ця чаша! Ох, запізно!
Гамлет
Я поки що не вільний пити… зараз.
Королева
Ходи, я втру тобі лице.
Лаерт
Тепер, королю, вдарю вже.
Король
Навряд.
Лаерт
(убік)
Одначе це не в лад з моїм сумлінням.
Гамлет
Почнім, Лаерте, втретє, та не бавтесь.
Будь ласка, випадайте з палом, з серцем.
Не за дитину ж маєте мене.
Лаерт
Гадаєте? Почнім.
Б’ються.
Озрік
Нічого ані в кого.
Лаерт
Тепер держись!
Лаерт ранить Гамлета. Далі в сутичці вони міняються зброєю. Гамлет ранить Лаерта.
Король
Розняти! Розпалились.
Гамлет
Ні, ще.
Королева падає.
Озрік
На поміч королеві, гей!
Гораціо
В крові і той, і той. Що вам, мій принце?
Озрік
Що вам, Лаерте?
Лаерт
Попав кулик в свої тенета, Озрік.
Мене вбива моя підступність власна.
Гамлет
Що сталось з королевою?
Король
Зомліла,
Уздрівши кров.
Королева
Ні, це вино, вино!
О Гамлете, отруєно мене.
(Умирає)
Гамлет
О чорне діло! Гей! Замкнути двері!
Це зрада! Зрадник де?
Лаерт падає.
Лаерт
Тут, Гамлете. Ти, Гамлете, вже вбитий,-
Ніякі в світі ліки не врятують.
В тобі нема життя й на півгодини.
Знаряддя зради он, в твоїй руці,
Нагострене й затруєне. Підлота
Моя на мене вістря повернула.
Глянь, я лежу і більше вже не встану.
Отруту мати випила твоя…
Не можу більш. Король… його вина.
Гамлет
Жало отруєне?
Роби своє, отруто!
(Протинає короля)
Усі
Зрада! Зрада!
Король
Рятуйте, друзі! В мене ж тільки рана!
Гамлет
Ти кровозмісний вінценосний вбивце!
Рушай вслід матері моїй!
Король умирає.
Лаерт
Розплату
Він заслужив. Він зготував отруту.
Простім брат брата, Гамлете шляхетний.
Хай не впаде ні смерть моя на тебе,
Ні батькова, ані твоя на мене.
(Умирає)
Гамлет
Хай небо все простить! Я — за тобою.
Вмираю я, Гораціо. Прощай!
Прощай і ти, нещасна королево.
А вам, що зблідли так і тремтите,
Мовчазним глядачам страшного дійства,
Коли б був час (бо смерть, суворий стражник,
Спішить з арештом), я б вам оповів…
Та де вже там… Гораціо, вмираю.
Ти житимеш. Скажи про мене правду
Невтаємниченим.
Гораціо
О ні, мій принце.
Я швидше римлянин, аніж датчанин.
Ще трохи є вина.
Гамлет
Якщо ти муж,
Кинь келих! Дай! В ім’я небес, віддай!
Гораціо, як не розкрити все,
Заплямиться ім’я моє навіки!
Якщо мене в своїм беріг ти серці,
Відстроч своє блаженство ще на час.
Ще подиши на цім жорстокім світі
Й про мене розкажи!
За сценою чути марш і постріли.
Що там за гамір?
Озрік
Звитяжний Фортінбрас вернувсь із Польщі
І віддає ясу послам англійським.
Гамлет
О друже мій Гораціо! Вмираю.
Могутня трута дух зборола мій.
Із Англії вістей вже не почую,
Та провіщаю, що на Фортінбраса
Впаде ваш вибір. Голос кволий мій
Йому віддай і поясни також,
Які обставини… а далі — тиша.
(Умирає)
Гораціо
Спинилось чесне серце. Спи, мій принце!
Хай сонми янголів твій сон колишуть.
Марш за сценою.
Чому все ближче барабани?
Входять Фортінбрас та англійські посли, з барабанним боєм, прапорами, і почет.
Фортінбрас
Де те видовище?
Гораціо
По що прийшли ви?
Якщо по горе й розпач,— ось вони.
Фортінбрас
Кругом сліди різні. О смерть пихата!
Що за бенкет готуєш в вічній тьмі,
Що нагло так родину королівську
Поклала трупом?
1-й посол
Так, страшна картина.
Спізнились наші з Англії вістки.
Не вчують вуха, що почути мали
Про те, що здійснено його наказ,
Що Розенкранц і Гільденстерн вже мертві.
Нам дяка буде з уст чиїх?
Гораціо
Не з цих,
Хоч би вони ще й дихали для дяки;
Бо не давав наказу він про страту.
А що припало на кривавий суд —
Вам з Англії, вам із походу в Польщу —
Прибути водночас, то на помості
Високім покладуть нехай ці трупи,
І світові всьому я оповім,
Як сталося те все. То буде повість
Про люті, нелюдські, криваві вчинки,
Про вбивства темні, про страшні розплати,
Про жертви сили, хитрощів і зради
Й насамкінець про той підступний замір,
Що впав на голови призвідцям. Правду
Скажу про все.
Фортінбрас
Спішім про те почути
І скличмо найповажніших на раду.
А я з жалем прийму належне щастя,-
В цім королівстві є й мої права:
Судьба мені велить їх ознаймити.
Гораціо
Про це мені теж випаде сказати,-
З тих уст, чий голос багатьох прихилить.
Та краще враз це довершити, доки
Народ в нестямі; щоб не сталось лиха
Від змов чи бунту.
Фортінбрас
Хай же на поміст,
Як воїна, чотири капітани
Піднімуть Гамлета. Живий він був би
Взірцем монарха. А в останню путь
Стрільба в полках і музика військова
Хай проведуть його.
Виносьте ж трупи, бо картина ця,
В бою доречна, тут не до лиця.
Паліть з гармат!
Жалобний марш. Усі виходять, виносячи трупи, після чого чути грім гармат.
