Характеристика Оскара з твору “Оскар і рожева пані” Еріка-Еммануеля Шмітта допоможе розкрити образ головного героя, визначити його риси характеру.
“Оскар і рожева пані” характеристика Оскара
Головний герой твору – десятирічний хлопчик Оскар, який бореться з смертельною хворобою.
Зовнішність Оскара характерна для хворих на рак. Він ослаблений, на його голові відсутнє волосся. Його тендітна статура та блідий колір обличчя є візуальними індикаторами його хвороби.
Риси характеру Оскара: сміливий, відвертий, сильний, доброзичливий, розумний, щедрий, відповідальний. Він хоче, щоб усі були щасливі
На початку історії Оскар відчуває себе покинутим батьками, які живуть далеко і приїздять до нього рідко. Хлопчик ображений на них, він думає, що його не люблять. Хоча батьки уникають його лише через свій страх та смуток. Бабуся Ружа зрештою допомагає йому краще зрозуміти точку зору своїх батьків, і він пробачає їх, щоб вони могли жити з радісними спогадами після його смерті.
Мудрість та мужність цього хлопчика вражає. Знаючи, що він скоро помре, Оскар не панікує, не впадає у відчай. Тобто, однією з найяскравіших рис Оскара є його емоційна стійкість перед обличчям неминучої смерті. Він приймає ситуацію в якій опинився з почуттям гумору та непохитною цікавістю до життя та смерті. Його здатність знаходити радість посеред труднощів демонструє надзвичайну емоційну силу.
Оскар, навіть втрачаючи сили, дякує Богу за те, що він відкрив йому свою таємницю: «щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше».
На жаль, Оскар помер. Але він подарував свою любов не лише батькам, а й бабці Ружі. Він навчив інших сприймати гірку правду, дружити й любити, бажати здоров’я, дивитися на світ як вперше, плекати в собі надію та віру в Бога.
“Оскар і рожева пані” цитатна характеристика Оскара
«Писати – це ніщо інше, як прикрашати, прибріхуючи. Такі собі хитрощі дорослих».
«зрозумів, що став кепським хворим, хворим, який руйнує віру у те, що медицина – це прекрасно»).
“…я доклав зусиль в усьому, що стосувалося операції: був слухняним, дозволив усипити себе, терпів біль і не кричав, приймав усі ліки».
«Отоді я зрозумів, що мої батьки – це двоє легкодухів, які й мене вважають легкодухом»
«Справді, мати дітей це ще не все, потрібно мати час на те, щоб їх виховати».
«Чому Бог допускає, щоб ми хворіли. Або він недобрий. Або не дуже вигадливий».
«Подружнє життя – класна штука. Особливо коли вам мине п’ятдесят, і випробування вже позаду»
«…для життя є одне-єдине рішення – жити».
«…щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше».
«…життя – таки дивний дарунок. Спершу ми перебільшуємо: вважаємо, що подароване нам життя вічне. Згодом ми легковажимо, нам здається, що воно пусте, надто коротке, ми майже готові позбутися його. Нарешті ми усвідомлюємо, що це – не дарунок, а лише позика. Тоді ми намагаємося заслужити його».
«…нехай мої батьки залишаються завжди такими, як сьогодні ввечері»?
“Він згас сьогодні вранці, у ті півгодини, коли його батьки і я пішли випити кави. Він зробив це без нас. Гадаю, він чекав цього моменту, щоб оберегти нас. Ніби хотів захистити нас. Ніби хотів захистити від безжальності моменту свого зникнення. Насправді, це він дбав про нас.”
