“Хор лісових дзвіночків” аналіз
Автор – Павло Тичина
Рік написання – 1917
Жанр – вірш
Лірика – пейзажна
Настрій – радісний, легкий, бадьорий.
Тема: поетичне оспівування дзвіночків – квітів почуття вдячності, що славлять день на лісовій галявині.
Ідея: уславлення неповторної краси природи.
Провідний мотив – оспівування краси природи.
Художні засоби:
- повтори – «день, день», «тінь, тінь».
- епітети– лісові дзвіночки, світлу тінь, сни розкішні, гаї затишні, ясний день, золотому полю.
- уособлення – дзвіночки, славим день, ми співаєм, дзвоном зустрічаєм; хмари прилиньт; ляже тінь; жито усміхнеться.
Автор не описує квіти. Вони нагадують йому маленьким хором, що співає пісню на честь життя, світлого дня, сонця, хмарин на небі й радіє їм. Павло Тичина щедро наділяє лісові дзвіночки рисами живих істот. Вони, ніби люди, закохані у велич і безконечне розмаїття рідної природи, виявляють радість, любов, доброту, щедрість, привітність.
Автор говорить про лісові дзвіночки, як про живі істоти. Бо, на думку поета, така краса, не може бути неживою. Тому багата фантазія і любов автора до природи оживлюють квіти, примушують їх промовляти до людей. Дзвіночки, як і люди, люблять ласкаве сонце, прохолодну тінь у жаркий день, приємні сни.
Дзвіночки звертаються до хмарок з проханням окропити їх дощиком. Кожна рослинка може розвиватися й квітнути лише завдяки сонцю та дощу, який несуть хмарки. Тому до хмар і звертаються дзвіночки.
У цій поезії про людину не згадується, але відчувається її незрима присутність. Наприклад, “золоте поле» — результат людської праці. Поле буває золотим лише тоді, коли на ньому колосяться й достигають жита та пшениці. Жито у вірші «усміхається», віддячуючи людям — за їхню працю і турботу, сонцю, хмаркам і вітерцю — за ласку.
Вірш «Хор лісових дзвіночків» схожий на пісню. Музикальності віршеві надають повтори в кінці строф «День! День!», «Тінь! Тінь!», добір певних приголосних та голосних звуків, які передають звуки природи, наприклад, шум колосся від вітру.
Вірш “Хор лісових дзвіночків” текст
(Уривок із поеми)
Ми дзвіночки,
Лісові дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, —
Ясний день.
Окропіте,
Нас нашелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться —
Жито усміхнеться:
Тінь!
Тінь.
