Іван Нечуй-Левицький біографія коротко відомого українського письменника, якого називають корифеєм української прози, розповість про його життєвий та творчий шлях основні факти.
Іван Нечуй-Левицький біографія (відео)
Іван Нечуй-Левицький біографія скорочено
Нечуй-Левицький справжнє прізвище – Левицький
І.Нечуй-Левицький представник – реалізму. Особливістю його прози є реалістичне відображення дійсності.
Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священника.
Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську.
У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 – 1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873).
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря».
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
21 рік він віддав благородній праці вчителя.
Лише з 1868 починає друкуватись.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади».
До кінця життя І. Левицький жив у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі.
Найвідоміші твори Нечуя-Левицького: «Дві московки», «Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», “Хмари”, “Старосвітські батюшки та матушки”, «Шевченкова могила» та інші.
Тема народної долі, показ краси душі простих людей є центральною у творчості Івана Нечуя-Левицького.
Іван Нечуй-Левицький цікаві факти
Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, його вважали відлюдником.
Письменник був диваком для інших. Він завжди ходив з парасолькою.
Його пунктуальність і звички вражали оточуючих. Кожного дня, у один і той же час, він гуляв по такому маршруту в Києві: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о 10, навіть із дня народження завжди йшов раніше, щоб не порушити свій графік.
Нечуй-Левицький ніколи не вживав спиртного.
Улюблена картина Нечуя-Левицького – “Українська ніч” А.Куїнджі.
Улюблені місця відпочинку – скеля Нечуя на березі річки Рось (м. Стеблів), Володимирська гора в Києві.
Відомо, що у школі учитель музики прив’язав митцеві любов до музики. Його улюбленою мелодією була «Аppasionata» Бетховена.
Який жанр української прози започаткував Нечуй-Левицький? Нечуй-Левицький увів в українську літературу новий жанр – соціально-побутова повість.
Іван Франко називав Нечуя – Левицького «всеохоплюючим оком України», «артистом зору».
Історія походження псевдоніма Нечуй
Псевдоніми письменника: Іван Нечуй, Іван Баштовий, Г.Гетьманець, О.Криницький
Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя “Думи про Нечуя” Шевченка, яку дуже любив.
Літературний псевдонім Нечуй-Левицький з’явився з виходом повісті “Дві московки”.
Іван Нечуй-Левицький: творчість
– 1868 р. «Дві московки»
– 1876р. повість «Микола Джеря»
– 1875р. комедія «На кожум’яках»
– 1875р. історична драма «Маруся Богуславка»
– 1878р. повість «Бурлачка»
– 1879р. повість «Кайдашева сім’я», яка змальовує здрібніння людської душі змальовує.
– 1881р. «Старосвітські батюшки та матушки»
– 1890р. «Українські гумористи й штукарі»
– 1893р. повість «Над Чорним морем»
– 1907р. «Сучасна часописна мова в Україні»
– 1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.
У яких жанрах працював Нечуй-Левицький?
За 50 років творчої діяльності Нечуй-Левицький написав понад 50 різних творів: оповідання, повісті, романи, п’єси, рецензії, статті.
| Нариси | “Українські гумористи і штукарі”, “На Дніпрі”, “Сільська старшина бенкетує”, “Мар’яна Погребнячка й Бейліс”, “Апокаліпсична картина в Києві”. |
| Легенди | “Скривджені й не скривджені” |
| Оповідання | “Рибалка Панас Круть”, “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі”, “Запорожці”, “Чортяча спокуса”, “Афонський пройдисвіт”, “Вітрогон”, ”Старі гультяї”, “Гастролі”, “Київські прохачі”, “Біда бабі Парасці Гришині”, “Біда бабі Палажці Солов’їсі”, “Вільне кохання”. |
| Повісті | “Дві московки”, “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Кайдашева сім’я”, “Старосвітські батюшки та матушки”, “Пропащі”, “Над Чорним морем”, “Навіжена”, “Поміж ворогами”, “Не той став”, “Неоднаковими стежками”, “На гастролях в Микитянах”, “Невинна”, “Причепа”. |
| Романи | “Хмари”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”. |
| П’єси | “Маруся Богуславка”, “В диму та в полум’ї”, “На Кожум’яках”, “Голодному й опеньки м’ясо”. |
Тематика творів Нечуя-Левицького
В сім”ї сільського свящеННика.
Теж мені знавець…