Іван Нечуй-Левицький хронологічна таблиця життя і творчості (справжнє прізвище — Левицький) — українського прозаїка, перекладача, письменника допоможе виписати головні дати з його біографії.
Іван Нечуй-Левицький хронологічна таблиця
| Дата | Подія |
|---|---|
| 25 листопада 1838 | Народився в Стеблеві, в сім’ї сільського священика. |
| 1845 | Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Вивчив латинську, грецьку та церковнослов’янську мови, гарно навчався. |
| 1853 | Вступив до Київської духовної семінарії. Захоплювався творами Т.Шевченка, О.Пушкіна та М.Гоголя. |
| 1855 | Працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики та географії. |
| 1861 | Вступає до Київської духовної академії. Самотужки вивчає французьку й німецьку мови, читає класику літератури. |
| 1865 | Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри. Пише повість «Дві московки»,«Панас Круть», велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності». |
| 1865—1866 | Викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії. |
| 1866—1867 | Викладає в гімназіях Каліша. |
| з 1873 | Працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, і очолює гурток прогресивно настроєних учителів, пропагує українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії. |
| 1874 | Роман «Хмари» |
| 1875 | «Маруся Богуславка», «На Кожум’яках», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». |
| 1878 | «Микола Джеря» |
| 1879 | «Кайдашева сім’я» |
| 1880 | «Бурлачка» |
| 1884 | «Старосвітські батюшки та матушки» |
| 1885 | Йде у відставку й переїжджає до Києва, де присвячує себе літературній праці. |
| 1888 | Оповідання «Пропащі» |
| 1890 | «Афонський пройдисвіт» |
| 1892 | Казка «Скривджені» |
| 1893 | Повість «Поміж порогами» |
| 1906 | Статті «Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка» та «Українська поезія» |
| 15 квітня 1918 | Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду. Похований на Байковому кладовищі. |
…прогресивно настроєних учителів…
не правильніше буде “налаштованих?”?