“Іван Підкова” Шевченко аналіз

іван підкова аналіз твору Аналіз твору

Аналіз вірша “Іван Підкова” Шевченка – тема, ідея, жанр, художні засоби. Літературний паспорт твору допоможе зрозуміти, яким було відображення історії українського козацтва в поемах Шевченка “Іван Підкова”.

“Іван Підкова” Шевченко аналіз (паспорт)

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 1839

Рід – ліро епос

Жанр “Іван Підкова”: історична поема

Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками.

Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом.

Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати.

Композиція “Іван Підкова”

Твір поділяється на дві частини:

1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки);

2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний).

У першій частині поеми Шевченко змальовує степ, вкритий курганами, де лежать славні козаки, які боролися за незалежність. Пейзаж нагадує нащадкам про славне минуле.

У другій частині бачимо чорну хмару ворогів з-за Лиману. І відважний ватажок козаків – Івана Підкова сміливо і впевнено веде козацькі чайки на бій. До перемоги.

Художні засоби “Іван Підкова”

• рефрен: «Було колись…»;

• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;

• епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море», “високії могили”, “чорна хмара”, “чорні уси”.;

• порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;

• звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»;

• риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;

• риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»

метафори: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

Яким зображено море в поемі “Іван Підкова”? «Синє море звірюкою то стогне, то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця, наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород.

Оспівуючи славні перемоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»: “Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; Минулося: осталися Могили по полю.”

Могили ці — і свідки колись гучної слави, і водночас нагадування сучасникам, онукам запорозьких велетнів, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз, напевно, є, бо дух народу незнищенний.

Ліричний герой до героя поеми «Іван Підкова» ставиться з радістю, захопленням та гордістю. Це видно зі слів “А попереду отаман Веде, куди знає.”

Чому “Іван Підкова” це поема?

Твору “Іван Підкова” характерні такі ознаки поеми:

  • віршована форма,
  • значний обсяг
  • наявність дійових осіб. Детально змальовані козаки та отаман, їх стосунки перед  походом на Царград.
  • тривалий час дії. Поема розказує про історичний похід козаків на чолі з Іваном Підковою

Цей ліро-епічний твір написаний віршованою мовою, складається з двох частин, відображає події (збір у похід, дорога на Царгород, сюжетом є відображення визвольної боротьби козаків, крім ліричного героя, яскраво зображено Івана Підкову та козаків, через діалоги). У творі передані також емоційні переживання: захоплення мужністю козаків, іхнім дружніми стосунками, гордість за звитяжне минуле народу, жива пам’ять про наших прадідів.

Характеристика Івана Підкови

Іван Підкова – відважний, рішучий, впевнений у собі, вміє прислухатися до думки інших, цілеспрямований – має чорні вуса, чуприну. Героя називають батьком , він є прикладом для козаків. Ватажок козаків Івана Підкова ставиться до підлеглих, як до рідних, однодумців, товаришів : « Ануте, хлоп’ята, на байдаки!», з повагою звертається до них: «панове-молодці… спасибі вам». І козаки називають його «батьком отаманом», відповідають взаємністю та розумінням: «висипали запорожці — лиман човни вкрили».

Іван Підкова в однойменній поемі має козацьке звання отамана. Він зібрався пливти до Царграда

Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, відчайдушним, досвідченим, справедливим, за що побратими дуже його шанують. Сміливість притаманна кожному із запорожців.

Опис зовнішності та риси характеру Івана Підкови

Цитата:

Портрет

Гасне люлька в роті, поглядає сюди-туди…закрутивши чорні уси, за ухо чуприну.

Впевненість та мужність

А попереду отаман веде, куди знає

Хороше відношення до козаків

Ануте, хлоп’ята, на байдаки!

Організаторські здібності

Ходім погуляти!»

Висипали запорожці — Лиман човни вкрили.

Мудрий та розсудливий

Поглядає сюди – туди — де-то буть роботі?

Козаки його поважають

Підняв шапку — човни стали. «Добре, батьку отамане!» — кругом заревіло.

Отамана в поемі зображено розсудливим, мудрим керівником, що пам’ятає про свої моральні обов’язки перед рідним народом і є прикладом для січовиків.

Шевченко “Іван Підкова” читати

І
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.

Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні…
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине. /123/

II
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає…
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Похожає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!»
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову похожає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.

Вірш “Іван Підкова” аудіо

Тестові завдання до твору допоможуть перевірити знання по темі:

Тести до поеми Тараса Шевченка "Іван Підкова"
Пройди тест до поеми "Іван Підкова" Тараса Шевченка варто, щоб зрозуміти наскільки добре ти розумієш тему.
Для старту натисни кнопку ↓

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Роман Шевченко

    Клласно

    Відповіcти
  2. AndrewH

    норм. допомогло. клас. добре. 12.

    Відповіcти
  3. Твой ботан

    привет

    Відповіcти
    1. Саня

      Привіт

      Відповіcти
  4. Даша

    Норм. Спасибі дужн допомогло!!!)

    Відповіcти
  5. Микита

    дякую вам, хороший сайт!

    Відповіcти