Характеристика Хлестакова “Ревізор” українською

Характеристика Хлестакова “Ревізор” довідка надає українською мовою. Образ і характеристика Хлестакова «Ревізор» повинна скласти збірний портрет усіх чиновників в особі головного героя.

Характеристика Хлестакова “Ревізор”

Хлестаков умудрився зібрати в собі все суспільно-словесні вади: дурість, брехливість, легковажність і безвідповідальність за свої вчинки.

Гоголь на початку дав такий опис Хлестакова наступним чином:

«…молодой человек лет двадцати трех, тоненький, худенький; несколько приглуповат и, как говорят, без царя в голове, – один из тех людей, которых в канцеляриях называют пустейшими…»

Повне імя Іван Олександрович Хлестаков. Прибув з Петербурга. Родом із Саратовської губернії, де живуть батьки. Чиновник. Шатен невисокого зросту з бігаючими очима. Зовні приємний, справляв на жінок особливе враження.

«… Ах, який приємний!»

Одягатися Хлестаков любив модно. Саме кохання до дорогого одягу зіграла з ним злий жарт. Місцеві чиновники помилково прийняли його за ревізора. Мова головного героя уривчаста. Фрази вилетають раніше, ніж він подумає.

«Речь его отрывиста, и слова вылетают из уст его совершенно неожиданно…»

Хлестаков виявився в місті випадково. Програвши в карти, він був змушений залишитися у гостях.

«…Если б в Пензе я не покутил, стало бы денег доехать домой…»

Дорога в рідне село через повне спустошення кишень була відкладена на деякий час.

Хлестаков – дрібна людина, прекрасно усвідомлює своє становище в суспільстві. У канцелярії зарплата мізерна, а жити красиво хочеться. Хлестаков, працюючи в Петербурзі, надивився на людей, які не відмовляють собі в задоволеннях, які звикли жити на широку котушку. Він теж так хотів, але з його можливостями залишалося про це лише мріяти.

Батько регулярно пересилав недолугому сину гроші. Із завидною регулярністю, Хлестаков програвав готівку в карти. Погана звичка встигла міцно закріпитися за ним.

Він був невдахою. Навіть слуга відноситься до нього з легкою зневагою. Талант Хлестакова полягає в умінні брехати і пускати пил в очі. Спритно він скористався ситуацією, коли його прийняли за ревізора і почали давати гроші. Інший на його місці від сорому згорів, а він ні. Нахабство друге щастя. Це про нього.

Хлестаков – любитель жінок. Він зумів накинути оком одразу на двох, на дружину, і на дочку городового.

«…Дочка городничего очень недурна, да и матушка такая, что еще можно бы…»

Жінки не запідозрили в солодких словах підступу, відразу повіривши пройдисвіту.
Крім брехні Хлестакова любив пофантазувати. Більш того, вірив у свої фантазії, часто представляючи себе в ролі генерала, відомого письменника, громадського діяча. Людина «без царя в голові». Легковажний. Поверхневий. Здійснюючи вчинки, абсолютно не замислюється про наслідки.

Як він міг брати гроші в борг, знаючи, що повернути не зможе. На його думку, для успіху не треба особливих зусиль. Дурень той, хто працею і кров’ю заробляє на життя. Хлестаков вважав, що все в житті залежить від випадку. Якщо випав щасливий квиток, як у випадку з його ролю ревізора, чому ж ним не скористатися.

Йому вдалося обдурити всіх чиновників міста. Немов під гіпнозом піддалися вони його чарівності і вмінню красиво говорити. Ніхто навіть не здивувався, як в його віці можна досягти таких висот.

Самооцінка цього чоловіка просто зашкалює. Вважаючи себе на порядок вище інших по розуму, він дивиться на людей, як на дурнів, над якими можна і потрібно хизуватися і глумитися.

Його пригоди могли закінчитися арештом, якби він вчасно не втік з міста. Незабаром після його від’їзду городничий та інші чиновники дізналися правду з листа, який Хлестаков залишив у товариша журналіста. В голові городничого крутилася одна думка, як він міг

«Сосульку, тряпку принять за важного человека! Вот он теперь по всей дороге заливает колокольчиком!»

У цих словах вся суть Хлестакова.

М. Гоголь “Ревізор”. Аудіокнига українською (скорочено)