Аналіз вірша «Коли ми йшли у двох з тобою» Дмитра Павличка допоможе скласти літературний паспорт твору, визначити художні засоби.
«Коли ми йшли у двох з тобою» аналіз
Автор – Дмитро Павличко
Рік написання – 1953.
Збірка: «Пахощі хвої».
Жанр – ліричний вірш
Лірика – інтимна
Тема твору: Зображення двох різних світів закоханих під час прогулянки полем.
Ідея: Колосся пшениці – то хліб, що є основою будь-якого столу, тому ставлення до нього повинно бути особливо бережне. Той, хто не розуміє цінності хліба, не має в своїй душі глибини.
Основна думка: «те колоссячко вусате —
То невсипущий труд мозільний,
То молодим калач весільний,
То для дітей пахуча булка,
То хліб, що матінка-гуцулка
З долівки вчила піднімати».
Римування: суміжне.
Рима: жіноча.
Образи: нива, зерно, любов, дитя, життя, смерть.
У поезії Д. Павличка „Коли ми йшли удвох з тобою” художньо втілена проблема возвеличення праці як мірила оцінки людини.
Ліричний герой гладить золоте колосся і згадує ті колосочки, що у неволі збирав на чужому лану. Батьки привчили його шанувати людську працю. Дівчина виявилася байдужою до неї, вона топче колоски. Це значить, що герої — дуже різні люди, яким доведеться йти різними шляхами життя.
«Коли ми йшли у двох з тобою» художні засоби:
- Епітети: Вузькою стежкою; золоте колосся; Щаслива, ніжна наречена; Моя струнка, солодка згубо; траву безплідну, дику; на чужому полі; поділ дитячої сорочки; колоссячко вусате; невсипущий труд мозільний; калач весільний; пахуча булка; матінка-гуцулка; любов мою безмежну.
- Метафори: (дівчина) Моя струнка, солодка згубо; Топтала і не чула крику/ Тих колосочків; любов мою безмежну/ Стоптали так необережно.
- Метонімія: Що те колоссячко вусате —/ То невсипущий труд мозільний,/ То молодим калач весільний,/ То для дітей пахуча булка,/ То хліб, що матінка-гуцулка/ З долівки вчила піднімати,/ Як батька в руку, цілувати.
- Порівняння: Я гладив золоте колосся,/ Як гладить милому волосся/ Щаслива, ніжна наречена…; Топтала колоски пшениці,/ Що нахилились до землиці./ Немов траву безплідну, дику; Але мені тоді здалося,/ Що то не золоте колосся,/ Що то любов мою безмежну/ Стоптали так необережно.
- Символ: золоте колосся – хліб, достаток.
Автор аналізу – cup_of_flowers
«Коли ми йшли у двох з тобою» читати
Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива, ніжна наречена…
А ти ішла поперед мене,
Моя струнка, солодка згубо,-
І я помітив, як ти грубо
Топтала колоски пшениці,
Що нахилились до землиці.
Немов траву безплідну, дику
Топтала і не чула крику
Тих колосочків. Без оглядки
Ти йшла собі, а в мене — згадки
Про те, як на чужому полі
Збирав я нишком колосочки
В поділ дитячої сорочки.
О, я хотів тобі сказати,
Що те колоссячко вусате —
То невсипущий труд мозільний,
То молодим калач весільний,
То для дітей пахуча булка,
То хліб, що матінка-гуцулка
З долівки вчила піднімати,
Як батька в руку, цілувати;
Та я змовчав. Я йшов покірно,
Бо я любив тебе надмірно,
Але мені тоді здалося,
Що то не золоте колосся,
Що то любов мою безмежну
Стоптали так необережно.
