Образ Дем’яна Омеляновича Халявського у повісті “Конотопська відьма” Квітки-Основ’яненка – змальований самодуром, що зовсім не розбирається у справах, а між тим керує козаками.
“Конотопська відьма” характеристика Халявського
Риси характеру Халявського
- судденко
- письменний;
- зневажливий у ставленці до простого люду;
- поважний до Зубихи;
- обмежений, користолюбивий самодур.
Дем’ян Халявський — теж не простий козак, а судденко. У негативному плані зображено Халявського, що став сотником після Забрьохи. Спочатку він видається трохи кращим за Забрьоху: і письменний, і Пістряка відразу ж розкусив, «та в потилицю і вигнав його з хати, і змінив його з писарства», але згодом дуже швидко «щось процвиндрив, і його з сотнества змінили»
Новий сотник одружується з Оленою Хорунжівною, але вони не були щасливі, бо здобули його «через чаклування та ворожіння», прийнявши шлюб «не через божу волю, а через Явдоху». Адже Халявський і Олена щиро любилися ще до втручання Явдохи, яка використала їх тільки для помсти над сотником і писарем. Здавалось би, одруження їх після всіх пригод теж мало сприйматися закономірним і природним торжеством справедливості. Але причетність «відьми», нехай і мимовільна, призвела до того, що все «пало прахом».
Цитатна характеристика Халявського
· «…Та у Чернигові аж п’ять кіп протряс, щоб його не держали та відпустили отелитись… що він, вирвавшись з Чернігова, біг як скажений до свого хутора, біг і ніч, і день, і коня занапастив…»
· «…Воззрів на нього (Пістряка) гордим оком і нечистим серцем, аки на пса смердяща».
Привілеї, надані Д. Халявським — Зубисі: «…приставив до її раба і даде коня і м’ясника, і далі теля, щоб і дрова рубав, і воду возив, і кота годував. І дана їй власть на усьому лиці земному і чаклувати, і обаяти, і глумитися цілоє врем’я і полвремені».
· «І пану Халявському з його жінкою не минулося; не пожили до ладу. Зачим кинулися до відьми? Зачим через чаклування та ворожіння покинувши закон святий, собі побралися? Еге! Хоч і прийняли шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп’яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом».
