“Захар Беркут” скорочено по главам Іван Франко

«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення. Скорочено твір “Захар Беркут” допоможе згадати сюжет.

“Захар Беркут” скорочено по главам

“Захар Беркут” 1 розділ

1241 рік. Весна. Тугару Вовкові князь Данило дарує землі в Тухольщині. Відсвяткувавши цю подію, боярин йде полювати зі гостями та стрільцями.

Лови на великого звіра – небезпечна розвагою. Інколи ні стріли, ні рогатини, ні навіть спис не допомагали угамувати хижака. Тому всі дивувалися, що донька Тугара, Мирослава теж йшла полювати. Це була була красива, добра, ніжна, сильна та смілива дівчина. Її матір померла при народженні, а нянька, проста жінка, привчала її до роботи; батько брав всюди з собою й учив долати труднощі.

Тугар Вовк прямував до лежбища ведмедів, а провідником був місцевий сміливець Максим Беркут. Він розставив мисливців у 2 ряди, не знав куди поставити Мирославу, але вона хотіла полювати.

Коли перед мисливцями опинилася купа звалищ, мов висока башта, чоловіки пішли в обхід, а Мирослава полізла нагору. Та трухляве дерево проломилося і вона опинилася біля ведмедиці з ведмежатами. Втекти не було можливості, вона затрубила в ріг, кличучи на допомогу. Ведмедиця кинулась на неї й поранилася об ратище мисливиці. Тварина, розлютившись, стрибнула на неї, але впала від удару списа Максима.

Між Мирославою та Максимом проскочила іскра, зародилося кохання. Тугар Вовк подякував Максиму.

“Захар Беркут” 2 розділ

Мисливці поверталися. Максим гордо показав дорогу через гори, яку зробили тухольці.

Тугар Вовк розпитував Максима про батька, який мав владу над громадою. Юнак запевнив, що громада — це і є найбільша влада. Що громада гнівається на боярина, який захопив громадський ліс і полонину. Тугар Вовк зверхньо сказав, що землю йому подарував князь.

У селі вони зустріли 3 старих, що несли сріблом окований ланцюг у вигляді персня. Вони зупинялися коло кожного двору й запрошували на збори. Запросили й боярина, але той лише посміявся. Максим порадив Тугарові прийди на громадський суд, Мирослава його підтримала, боярин неохоче погодився піти подивитися на копу.

Максим показав Тугару й Мирославі священний камінь тухольців Сторож, розказав легенду про нього.

“Захар Беркут” 3-4 розділ

За селом Тухля посеред поля росла липа, яку всі вважали божим даром. Там і збирали народні збори.

Захар Беркут радів, що громада була згуртована, завдяки його мудрому керівництву.

На вічі Тугар Вовк заявляє, що він, як і вони, слуга князя. Та тухольці не визнавали князя своїм паном, адже він про них не турбувався, не захищав. Закони у них ж свої, і вони їх дотримуються. Князь не є справедливим, якщо кривдить своїх підданих, роздає їхні землі. Боярин каже, що тримав ці землі в подарунок за заслуги — за участь у 20 битвах.

Захар Беркут відповів, що це розбійницькі війни. Він запитав у громади, чи є свідки того, який Тугар воїн. На подив боярина, на перед виступив дуже покалічений чоловік, Митько Вояк, що давно вже прибився до села. Він хотів розповісти, що Тугар — зрадник, але той його вбив на місці. Це підтвердило його провину. Тухольці виганяють боярина зі своєї землі.

Мирослава з батьком їхали верхи гірською стежкою. Він був рицарських обладунках, злився, що тут живе такий поганий народ. Мирослава милувалася красою природи, вона розпитувала батька, куди їм їхати,  і чи не попросити тухольців прийняти їх до себе.

Вони зупинилися перед морем вогнів та наметів у стрийській долині. Це були монголи. Тугар Вовк зізнався, що це його союзники, він хотів помстися тухольцям за образу. Мирослава, почувши, як батько говорить монгольською мовою, зрозуміла, що чутки, що батько зрадник – правдиві.

Але Мирослава не змогла покинути батька, тому пішла з ним до монгольського воєводи Пети. Пета подарував Мирославі охоронний перстень, але заборонив залишатися в таборі.

“Захар Беркут” 5-6 розділ

Захар Беркут побачив дивний сон — ніби падає священний камінь Сторож. Тривожні передчуття збуваються — йому повідомляють, що якісь страшні чорні люди побили тухольських молодців біля боярського дому, серед них і Максима Беркута.

Громада зібралася на майдані. Одні радили битися до загину, піші — зробити в тіснині засіки й відбити ворога. Захар Беркут сказав, що треба вбити нападників, аби вони не напали на сусідні громади. Але як перемогти монголів ніхто не знав.

Згодом тухольці побачили Мирославу. Вона розповіла, що Максим у полоні монгол. Мирослава просить Захара бути їй за батька, бо відмовляється від рідного, який є зрадником. Дівчина передає план Максима по знищенню ворога: треба покинути село в долині, піднятися в гори, а коли вороги прийдуть, відрізати їм вихід.

Так і сталося. Монголи вдерлися в безлюдну Тухлю, спалили її, а коли спробували вийти з тісної котловини, їх зустріли стріли та каміння тухольців. Бурунда звинуватив Тугара Вовка у подвійній зраді. Боярин шукав вихід. Згадав про полоненого Максима й звелів вартовим розшукати його.  Боярин сказав, що може зберегти життя Максима в обмін на вільний вихід монголів із гірської котловини. Максим не погоджувався. Згодом прийшла Мирослава, яка розповіла, що тухольці знайшли спосіб, як знищити монголів. Вона запропонувала йому втекти за допомогою персня Пети. Та Максим відмовився, щоб не наражати кохану на небезпеку.

“Захар Беркут” 7 розділ

Тугар Вовк приїхав із дочкою до Захара Беркута, сподіваючись, що він дастть дозвіл монголам покинути пастку, в обмін на сина. Але Захар Беркут не погодився, адже знав, що тоді монголи нападуть на сусідів.

Мирослава просить батька не йти до монгол, але той не слухає її.

Тухольські майстри під керівництвом Мирослави зробили машини для метання каміння. Потім громада повалила священний камінь Сторож, щоб перегородити річку. Захар молиться до Сонця, щоб їм допомогли в боротьбі з нападниками.

“Захар Беркут” 8 розділ

Тугар каже Максимові, що батько не захотів врятувати його життя в обмін на вихід монголів. Максим запропонував показати таємний вихід із котловини. Боярин, дивуються та радіє, він приймає його пропозицію. Максим робить вигляд, що довго шукає лаз, чекаючи поки води із загородженого потоку набереться багато й вона зальє підземний тунель. Монголи спробували зупинити воду, та нічого не вийшло.

“Захар Беркут” 9 розділ

Вода прибувала, монголи спорудили купи з каміння й стояли на них. Тухольці не чекали, поки вода поглине ворогів, вони прив’язали пні до ялин і пустили за течією, щоб ті розбивали споруди, як тарани. Потім зробили плоти, на яких лучники попливли добивати монголів.

Скоро на найбільшій купі залишилася тільки Бурунда, Тугар Вовк, Максим та кілька монголів.

Боярин запропонував тухольцям віддати Максима, якщо їм збережуть життя. Люди хотіли погодитися, але Захар розумів, що Бурунда приведе підмогу, і тоді тухольцям не вистояти. Він сам спрямував на ворогів камінь з найбільшої метальної машини. Побачивши дії Захара, Бурунда хотів вбити Максима, але Тугар Вовк сам відрубав руку бегадирові. Бурунда втратив рівновагу й впав з Максимом у воду. Камінь, випущений Захаром Беркутом знищив рештки  бусурманів. Від монголів не залишилося й сліду. Усі завмерли. Раптом радісний крик пролунав знизу — тухольці побачили, що Максим, виринув із води.

Він кинувся до поблідлого батька, до Мирослави, що знепритомніла. Захар, перед смертю, благословляє Максима й Мирославу, потім звертається до громади із закликом бути дружною, згуртованою…

«Захар Беркут» скорочено аудіокнига