«Письменники» скорочено – Остап Вишня

«Письменники» дуже скорочено

У гуморесці «Письменники» Остап Вишня жартівливо розповідає про те, як люди стають письменниками. Спочатку вони приносять свої твори до редакції, а згодом починають друкуватися й вважають себе справжніми митцями. Автор іронічно описує різні літературні напрями: прозаїків, поетів, футуристів, символістів, неокласиків та гумористів.

Остап Вишня підкреслює, що письменники мають довге волосся, різні погляди й завжди вважають себе талановитими. Особливо важливим для них автор називає талант і гонорар. У творі багато гумору, жартів та дотепних спостережень про літературне життя.

Остап Вишня «Письменники» скорочено

У гуморесці «Письменники» Остап Вишня з гумором розповідає про життя та особливості письменників. Автор починає твір із пояснення, що слово «письменник» походить від слова «писати». Письменником не стають випадково — справжній письменник постійно щось пише й не може без цього жити.

Далі Остап Вишня описує, як з’являються нові письменники. Людина приносить до редакції свій твір і просить надрукувати його в газеті. Редактори спочатку відмовляють, кажуть, що потрібне «не таке, а отаке». Тоді автор-початківець приносить нові твори. Згодом через нестачу матеріалів у друкарні один із текстів усе-таки друкують. Після цього людина починає вважати себе письменником і приносить до редакції ще більше творів.

Через деякий час новий автор уже сперечається про літературу, форму та зміст творів. Він критикує інших письменників і намагається виглядати справжнім знавцем мистецтва. Так, за словами Остапа Вишні, і «народжуються» письменники.

Потім автор жартівливо описує зовнішність і характер письменників. Вони мають довге волосся, носять штани — іноді хороші, а іноді подерті. Більшість із них голодні, але дуже захоплені творчістю. Письменники мають різні погляди, платформи та ідеології, хоча переважно вони революційні й радянські.

Остап Вишня поділяє письменників на різні види. Прозаїки пишуть довгими рядками, поети — короткими та римованими. Якщо рими немає, то це вже верлібр. Футуристів автор висміює найбільше. Він говорить, що це «письменники майбутнього», які ще не навчилися писати й тільки граються в літературу.

Також письменники поділяються на символістів, неокласиків, імажиністів і реалістів. Автор іронізує над назвами та поведінкою цих літературних напрямів. Символісти шукають символи, неокласики ображаються, що їх неправильно розуміють, а реалісти нібито просто не вступили до політехніки.

Окремо Остап Вишня згадує гумористів. Він називає їх нещасними людьми, бо вони завжди повинні писати щось смішне, навіть коли їм сумно чи важко. Інші письменники можуть створювати трагедії або серйозні твори, а гуморист мусить веселити читачів за будь-яких обставин.

Далі автор розмірковує про талант. Він переконаний, що всі письменники вважають себе талановитими. Ніхто не погодиться, якщо йому сказати, що таланту немає. Сам Остап Вишня жартує, що ніколи не бачив, де саме в людині знаходиться талант.

Наприкінці твору письменник говорить про гонорар. На його думку, саме гонорар часто є головною причиною творчості. Заради грошей поети можуть писати навіть дивні й незрозумілі вірші. Автор жартує, що без гонорару поет не став би шукати натхнення навіть у звичайних речах. Завершує твір Остап Вишня веселими роздумами про те, яке велике значення має гонорар для письменника.

Остап Вишня «Письменники» аудіокнига