“Маленький лорд Фаунтлерой” скорочено

“Маленький лорд Фаунтлерой” скорочено українською читати

Маленький лорд Фантлерой – перший дитячий роман англо-американської письменниці Френсіс Ходжсон Бернетт.

У середині 1880-х років на бідній вулиці Нью-Йорка живе Седрік Еррол зі своєю матір’ю, яку всі називають місіс Еррол або просто «дорогенькою». Після смерті батька, капітана Седріка Еррола, вони змушені жити в скруті. Одного дня до них приходить адвокат на ім’я Гевішем із повідомленням від діда Седріка — графа Дорінкорта. Граф — заможний, пихатий чоловік, який зневажає Америку й був украй розчарований, коли його молодший син одружився з американкою.

Після смерті старшого сина графа Седрік стає спадкоємцем титулу лорда Фаунтлероя та родинного маєтку. Дід хоче, щоб хлопчик жив із ним в Англії та здобув виховання, належне англійському аристократові. Граф пропонує місіс Еррол будинок і довічне утримання за умови, що вона не втручатиметься в його стосунки із Седріком. Однак мати відмовляється приймати гроші, якщо це означатиме розлуку із сином.

Після прибуття Седріка до Англії граф приємно вражений зовнішністю, розумом і щирістю свого американського онука. Седрік переконаний, що його дід — благородна й чесна людина, тому граф не наважується відразу показати справжню вдачу. Поступово під впливом хлопчика він починає допомагати бідним і стає їхнім благодійником. Люди радіють його доброті, хоча граф постійно наголошує, що насправді заслуга належить маленькому лорду Фаунтлерою.

Тим часом чистильник взуття Дік Тіптон розповідає своєму давньому другові містеру Гоббсу, бакалійникові з Нью-Йорка, історію свого старшого брата Бенджаміна. Кілька років тому після смерті батьків Бенджамін одружився з жорстокою жінкою, яка покинула їхню дитину невдовзі після народження. Згодом Бенджамін переїхав до Каліфорнії, щоб заснувати ранчо, а Дік залишився в Нью-Йорку й ледве зводив кінці з кінцями.

Невдовзі з’являється інший претендент на спадщину Седріка. Його мати стверджує, що хлопчик — син старшого сина графа. Дік і Бенджамін починають розслідувати цю справу й вирушають до Англії. Там вони впізнають у матері претендента колишню дружину Бенджаміна. З’ясовується, що вона намагається обманом заволодіти спадщиною. Самозванка зникає, а брати Тіптони більше її не бачать. Бенджамін повертається до свого ранчо в Каліфорнії, де продовжує сам виховувати сина. Граф примиряється зі своєю американською невісткою, усвідомивши, наскільки вона краща за жінку, яка намагалася обдурити його.

Граф прагне навчити онука поводитися як справжній аристократ. Проте насправді Седрік сам змінює діда: він показує йому, що шляхетність полягає не лише в титулі та багатстві, а й у доброті, співчутті та турботі про тих, хто залежить від тебе. Під впливом хлопчика граф стає кращою людиною — такою, якою Седрік завжди його уявляв.

Наприкінці Седрік знову зустрічається зі своєю матір’ю та містером Гоббсом, який вирішує залишитися в Англії, щоб бути поруч із хлопчиком. Завдяки щирості, доброті й безкорисливості Седрік допомагає дорослим зрозуміти справжню цінність людських стосунків.

Головна думка твору: справжня шляхетність визначається не походженням, титулами чи багатством, а добротою, щирістю, співчуттям і готовністю допомагати іншим. Навіть одна людина, яка вірить у добро, здатна змінити серця тих, хто давно втратив здатність любити.

Френсіс Бернетт «Маленький лорд Фаунтлерой» переказ

Розділ 1. Дивовижна несподіванка

Седрик Еррол — семирічний хлопчик, який живе в Нью-Йорку разом із матір’ю, яку ніжно називає Милочкою. Його батько, молодший син англійського графа Доринкорта, помер, коли Седрик був ще зовсім малим. Хлопчик майже не пам’ятає батька, проте знає, що той був англійцем.

Одного дня до їхнього будинку приходить містер Гевішем, повірений графа Доринкорта, і повідомляє несподівану новину. Старші сини графа померли, тому Седрик, як єдиний син його молодшого сина, стає спадкоємцем графського титулу та величезного маєтку. Граф вимагає, щоб хлопчик переїхав до Англії й виховувався в його замку відповідно до свого нового становища.

Розділ 2. Друзі Седрика

Дізнавшись про своє майбутнє, Седрик насамперед поспішає до друга — містера Гоббса, власника бакалійної крамниці. Хлопчик непокоїться, адже тепер йому доведеться стати графом, хоча містер Гоббс завжди недолюблював англійських аристократів. Крамар настільки приголомшений новиною, що спочатку навіть думає, ніби хлопчик перегрівся на сонці.

Потім Седрик відвідує Діка, молодого чистильника взуття. Він розповідає приятелеві про своє нове становище й допомагає йому викупити частку нечесного компаньйона Джека та придбати необхідне приладдя для роботи.

Містер Гевішем дивується, як розпоряджається грошима хлопчик: замість того щоб купувати іграшки, Седрик допомагає іншим. Він підтримує бідну Бриджит та її хворого чоловіка Мікеля, який не може працювати, а також дає гроші старій торговці яблуками.

Перед від’їздом друзі дарують Седрикові подарунки на згадку про їхню дружбу. Містер Гоббс підносить йому золотий годинник із пам’ятним написом, а Дік — червону шовкову хустку. Хлопчик зворушений їхньою увагою й обіцяє ніколи не забувати своїх американських друзів.

Розділ 3. Від’їзд до Англії

Седрик разом із матір’ю вирушає до Англії на пароплаві. Його щирість, безпосередність і кумедні мовні помилки швидко підкорюють серця пасажирів та членів екіпажу.

Під час подорожі мати пояснює синові, що житиме не в замку, а в сусідньому маєтку Корт-Лодж. Граф наполягає на їхньому окремому проживанні, адже досі вважає, що місіс Еррол вийшла заміж за його сина заради грошей. Насправді жінка кохала чоловіка щиро, але не хоче розповідати Седрикові про неприязнь діда, щоб не завдавати болю ні синові, ні самому графові.

Хлопчик засмучується через майбутню розлуку з матір’ю, проте вона заспокоює його, обіцяючи, що вони часто бачитимуться.

Розділ 4. В Англії

Після прибуття до Англії Седрик і його мати оселяються в Корт-Лоджі. Хлопчика вражають величезний маєток, мальовничі краєвиди та розкіш англійського життя. Увечері містер Гевішем відвозить його до замку, де він має зустрітися з дідом.

Граф Доринкорт — високий літній чоловік із суворим поглядом, який звик до самотності, не любить людей і майже нікому не довіряє. Проте Седрик зовсім не лякається його грізного вигляду. Хлопчик поводиться природно, з цікавістю розглядає все навколо й навіть не боїться величезного собаки Дугала.

Помітивши, що дідові через подагру важко ходити, Седрик пропонує йому спертися на своє плече. Ця проста турбота дивує графа.

За вечерею хлопчик невимушено розповідає про своє життя в Америці, друзів і матір, яку дуже любить. Граф, який ніколи не виявляв особливої прихильності до дітей, несподівано відчуває задоволення від спілкування з онуком.

Розділ 5. У замку

Наступного ранку Седрик прокидається у своїй новій кімнаті. Він знайомиться з Даусон, якій доручено піклуватися про нього, а згодом знаходить сусідню кімнату, наповнену іграшками та книжками, придбаними за наказом графа.

Невдовзі до замку приходить місцевий священник містер Мордант. Він просить графа допомогти бідному фермерові Гіггінсу, який через хворобу не може сплатити орендну плату й ризикує втратити житло.

Граф спочатку налаштований відмовити, адже ніколи особливо не переймався долею своїх орендарів. Проте Седрик, який вважає діда надзвичайно доброю людиною, щиро дивується, чому той може не допомогти нещасному.

Не бажаючи руйнувати довіру онука, Доринкорт дозволяє хлопчикові написати управителеві Невіку записку з наказом не чіпати фермера. Седрик радіє, що зміг урятувати родину від біди, і ще більше переконується в доброті діда.

Його щира віра в найкращі людські якості поступово змушує графа поводитися краще, ніж раніше.

Розділ 6. Граф і його онук

Із кожним днем Доринкорт дедалі більше прив’язується до Седрика. Його вражають доброзичливість хлопчика, готовність допомагати іншим і цілковита відсутність пихи. Граф дарує онукові поні, на якому той із захопленням катається околицями. Місіс Еррол він також підносить гарну карету, пояснюючи Седрикові, що це подарунок для його матері.

Одного разу дід із онуком вирушають верхи й зупиняються на пагорбі, звідки видно всі володіння родини Доринкортів. Граф пояснює хлопчикові, що колись ці землі належатимуть йому.

Седрик вражений величчю спадщини, але водночас замислюється над відповідальністю, яка ляже на його плечі. Він згадує слова матері про те, що багаті люди не повинні забувати тих, кому живеться важче, адже справжнє багатство зобов’язує дбати про інших.

Ці роздуми глибоко зачіпають графа. Він починає усвідомлювати, що все життя думав переважно про себе, а тепер уперше замислюється над тим, як багато міг би зробити для інших.

Седрик регулярно відвідує матір і розповідає їй про життя в замку, переконаний, що його дід — найдобріша людина у світі.

Розділ 7. У церкві

Однієї неділі граф вирішує піти до церкви разом з онуком. Для місцевих жителів це справжня несподіванка, адже Доринкорт рідко відвідує богослужіння. Люди з цікавістю розглядають маленького лорда Фаунтлероя, який дуже схожий на свого покійного батька.

Після служби до них підходить фермер Гіггінс, щоб подякувати за допомогу. Седрик щиро радіє, почувши, що справи родини покращилися. Він вважає це ще одним доказом доброти діда, хоча раніше граф ніколи не цікавився долею своїх орендарів.

Присутність онука поступово змінює не лише самого Доринкорта, а й ставлення людей до нього. Вперше за довгі роки мешканці маєтку починають відчувати, що граф здатен на співчуття.

Розділ 8. Уроки верхової їзди

Седрик швидко опановує верхову їзду. Вількінс, конюх, захоплюється сміливістю та наполегливістю хлопчика. Навіть коли під час перших уроків йому важко втриматися в сідлі, він не скаржиться й продовжує вправлятися.

Невдовзі граф починає супроводжувати онука під час прогулянок верхи. Спільні поїздки ще більше зближують їх. Доринкорт із гордістю спостерігає за успіхами Седрика й радіє кожному його досягненню.

Хлопчик не хоче, щоб дід залишався сам у величезному замку, тому часто запрошує його приєднатися до прогулянок. Граф, який колись цінував лише власний комфорт, тепер сам шукає нагоди провести час з онуком.

Розділ 9. Оселі бідняків

Одного дня Седрик повертається від матері засмученим і задумливим. Він розповідає дідові про страшні умови життя мешканців Графського двору — найбіднішої частини маєтку. Місіс Еррол побувала там і побачила, у яких злиднях живуть орендарі: їхні помешкання старі, тісні й занедбані.

Седрик переконаний, що дід просто не знав про ці страждання, інакше давно допоміг би людям. Щира довіра онука зворушує графа й змушує його поглянути на власні володіння іншими очима.

Доринкорт наказує знести старі халупи й звести на їхньому місці нові будинки для бідняків. Для Седрика це ще один доказ того, що дідова доброта не має меж. А сам граф дедалі більше розуміє: справжня повага людей здобувається не титулом і багатством, а добрими вчинками.

Розділ 10. Граф стривожений

До замку приїжджає леді Лорридель, сестра графа, зі своїм чоловіком сером Гаррі. Через давню сварку вона багато років не відвідувала брата, але тепер хоче познайомитися з маленьким лордом Фаунтлероєм, про якого вже чула чимало доброго.

Доринкорт влаштовує урочистий обід, щоб представити онука англійському товариству. Серед гостей є міс Вівіан Герберт — вродлива молода дівчина з темним волоссям і синіми очима. Вона відразу приязно ставиться до Седрика, а хлопчик захоплюється її красою та доброзичливістю.

Седрик справляє чудове враження на гостей своєю щирістю, відкритістю та гарними манерами. Проте після завершення прийому містер Гевішем повідомляє графові тривожну новину.

Знайшлася жінка, яка стверджує, що була дружиною старшого сина Доринкорта, Девіса. Вона заявляє, що її син є справжнім спадкоємцем титулу та маєтку, а отже, Седрик повинен утратити право називатися лордом Фаунтлероєм.

Граф приголомшений. Він уже встиг щиро полюбити онука й не може уявити життя без нього. Дивлячись на сплячого Седрика, Доринкорт усвідомлює, наскільки дорогим став йому хлопчик.

Розділ 11. Тривога в Америці

Новина про можливу втрату Седриком спадщини доходить до Америки. Містер Гоббс обурений і вважає, що англійські аристократи намагаються несправедливо відібрати майбутнє в його маленького друга.

Отримавши листа від Седрика, він вирішує діяти. Містер Гоббс зв’язується з Діком, і вони разом починають шукати спосіб допомогти хлопчикові.

Несподівано Дік упізнає жінку, яку газети представляють як леді Фаунтлерой. Це Мінна — дружина його брата Бена Типтона, яка колись покинула чоловіка й дитину.

Дік розуміє, що її претензії на графський титул можуть бути обманом. Разом із містером Гоббсом він звертається до адвоката, який допомагає їм розшукати Бена та повідомити про все містера Гевішема.

З’ясовується, що Мінна не була дружиною старшого сина графа. Її хлопчик — син Бена Типтона, а отже, не має жодного права на спадщину Доринкортів. Дік і містер Гоббс вирішують вирушити до Англії, щоб особисто викрити шахрайство.

Розділ 12. Суперники

Тим часом в Англії граф готується захищати право Седрика на спадщину. Він не вірить словам Мінни, хоча й визнає, що його старший син Девіс міг таємно одружитися з жінкою такого штибу.

Проте найбільше Доринкорта турбує не сам титул, а можливість утратити онука. Раніше він був переконаний, що місіс Еррол одружилася з його молодшим сином через гроші. Тепер, зіткнувшись із жінкою, яка справді намагається скористатися чужим багатством, граф починає розуміти, наскільки несправедливим був до матері Седрика.

Він несподівано відвідує її в Корт-Лоджі й уперше відверто визнає свою провину. Доринкорт зізнається, що колись ненавидів її, ревнував до неї сина й відмовлявся бачити її справжні чесноти.

Тепер, коли над Седриком нависла загроза, граф усвідомлює, як помилявся. Йому соромно за колишню поведінку, і він прагне виправити заподіяну несправедливість.

Розділ 13. Дік рятує друга

Бен Типтон і Дік прибувають до Англії. Містер Гевішем організовує зустріч, на якій присутні граф Доринкорт, брати Типтони та сама Мінна.

Побачивши Бена й Діка, жінка втрачає самовладання. Вона розуміє, що її обман ось-ось буде викрито.

Бен підтверджує, що хлопчик, якого Мінна видає за лорда Фаунтлероя, насправді його син. Остаточним доказом стає характерний шрам на підборідді дитини. Він з’явився після того, як Мінна кинула тарілку в Діка, але випадково влучила у власного сина.

Обман розкрито. Бен забирає хлопчика із собою, а Мінна, боячись наслідків, тікає.

Седрик знову стає єдиним законним спадкоємцем графського титулу. Дік і містер Гоббс доводять, що справжня дружба не залежить від відстані, а відданість і чесність можуть перемогти навіть добре продуманий обман.

Розділ 14. Розкриття обману

Дізнавшись правду, граф негайно вирушає до Корт-Лоджу, щоб повідомити радісну новину. Седрик знову має право на титул і спадщину.

Проте для хлопчика найважливіше зовсім не багатство. Він хвилюється, чи любитиме його дід, якщо раптом виявиться, що він більше не зможе стати графом. Седрик боїться втратити не маєток, а близьку людину, до якої вже встиг прив’язатися.

Граф запевняє онука, що той назавжди залишиться його улюбленим хлопчиком. Доринкорт також просить місіс Еррол переїхати до замку, щоб відтепер вони могли жити разом.

Мати Седрика погоджується. Так закінчується тривала розлука, спричинена упередженнями й гордістю графа.

Доринкорт остаточно усвідомлює, що саме доброта онука допомогла йому змінитися. Седрик же щасливий, адже тепер поруч із ним будуть і мати, і дід.

Розділ 15. День народження

Бен Типтон повертається до Каліфорнії разом із сином. Граф дає йому гроші, щоб той міг придбати ферму й займатися скотарством. Дік залишається в Англії, де Доринкорт бере на себе витрати на його освіту.

Містер Гоббс також приїжджає до Англії, залишивши свою крамницю під наглядом помічника. Він хоче особисто привітати Седрика з восьмиріччям. На честь дня народження хлопчика в замковому парку влаштовують велике свято, на яке запрошують мешканців навколишніх поселень.

На святкуванні збираються друзі Седрика, зокрема міс Вівіан Герберт, яка дуже прихилилася до хлопчика. Граф із гордістю спостерігає за онуком, який однаково привітно спілкується і з аристократами, і з простими людьми.

Коли фермери виголошують тост за здоров’я маленького лорда, Седрик дякує всім і обіцяє вирости таким графом, який завжди дбатиме про своїх людей.

Містер Гоббс настільки захоплюється англійським життям, що вирішує продати свою крамницю в Нью-Йорку й переїхати до Ерлсборо, де відкриває нову. Побачивши зміни в Доринкорті та доброзичливість мешканців маєтку, він навіть переглядає своє негативне ставлення до англійської аристократії.

Наприкінці твору граф Доринкорт стає зовсім іншою людиною. Колись гордий, жорстокий і самотній, він навчився любити, співчувати й піклуватися про інших. Седрик же, залишаючись щирим і добрим хлопчиком, мріє про майбутнє, у якому зможе допомагати людям і бути гідним свого титулу.