Микола Негода «Гомер»
Безжальний час все зводить нанівець,
І що ви, люди, знаєте про мене?
Хіба лиш те, що я, сліпий співець,
Спізнав, як Бог, осяяння натхненне.
Де народився я — ніхто не зна,
Сім древніх міст на те претендували.
Та піднялася забуття стіна,
І залягли століття, мов завали.
Моїх річок розмиті береги,
Поховані давно руїни Трої.
Але жили й живуть, немов боги,
Ахілл і Одіссей — мої герої.
Мій епос, як божественний чертог,
Піднісся над минулими віками,
І я живу з античними богами,
Вже й сам напівлегенда, напівбог.
Напишіть будь ласка аналіз поезії.