“Наймичка” Шевченко аналіз

“Наймичка” Тарас Шевченко аналіз вірша допоможе підготувати літературний паспорт та визначити, які тема, ідея, жанр, головна думка, художні засоби.

Шевченко “Наймичка” аналіз твору (паспорт)

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 1845

Літературний рід – ліро-епос

Жанр – соціально-побутова поема

Тема “Наймичка”: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і приховувати  своє материнство.

Ідея “Наймичка”: засудження тогочасних умов в яких жінка відчувала себе соціально-незахищеною.

Основна думка:

А) мати — найсвятіше, що є у кожної людини;

Б) Я каралась /Весь вік в чужій хаті… /Прости мене, мій синочку! /Я… я твоя мати.

Напрям – Реалізм

Провідні мотиви – самотності, страждання, душевної туги, схиляння перед силою духу жінки, перед величчю найвищої з усієї любові – материнської.

Головні герої: Ганна, Трохим, Настя, Марко, Катря

Проблематика:

• жінка і суспільство
• жінка і обставини, у яких вона опинилась
• жінка і її совість
• стосунки поколінь

Композиція “Наймичка”

Композиційно поема поділяється на пролог і 8 частин. У перших чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта — про її старість і смерть.

Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний розділ твору — немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету.

• Експозиція: знайомство із старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість.
• Зав’язка: Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її.
• Розвиток дії: Ганна – наймичка, яка поневіряється весь вік в чужій хаті. Героїня все перемагає, щоб бути коло свого сина.
• Кульмінація: перед смертю Ганна відкриває сину Маркові сокровенну таємницю свого життя. Смерть наймички

Композиція поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються сцени, картини, епізоди. Розв’язки як окремого компонента сюжетобудови немає.

Конфлікт твору (соціально-моральний) – жінка-матір, її трагічна доля та незахищеність від людського марнославства

Сюжет “Наймичка”

Сюжет цього твору схожий із сюжетами народних пісень і балад. У поемі «Наймичка» розповідається про жінку-покритку, яка народила сина позашлюбного. У пролозі у формі народної пісні йде сповідь розчарованої, ошуканої жінки, яка не знає як далі жити, що станеться з нею і дитиною? Тепер вимушена вона покинути свої рідні місця, щоб сховатися від сорому і знущань.

У частинах від 1 до 4 описано життя дитини і матері. Жінка підкидає дитину під воротами двох старих бездітних хуторян Насті і Трохима. Ідилічно змальоване їх подружнє життя: вони зростали разом, побрались, важкою працею заробили собі статок. Але велика печаль спіткала обох — не мали вони дітей. Тому великою радістю для старих став їх прийомний син Марко. Через деякий час у домі з’являється молодиця, яка проситься у найми, бо ж тепер багато клопотів, у домі дитина. Важливим моментом у сюжеті повісті є готовність Ганни служити за будь-яку плату. Але вражає справедливість, чесність, вміння поважати працю Трохима. Він твердо знає, що важка праця коштує хороших грошей. Наймичка несамовито працювала, у рядках поеми описано як день і ніч не відходила молодиця від Марка, робила важко і самовіддано, спокутувала чим могла свій гріх. І тільки вночі дозволяла собі плакати.

З четвертої по восьму частину Марко — дорослий, його мати-наймичка уже стара жінка. Марко чумакує, його прийомну матір поховали, а старий дід ледь пережив таку втрату. Перенести це нещастя йому помагала Ганна, вона весь цей час у родині, помітно, що вже давно вона стала її членом. Наймичку питає Трохим про те, з ким слід одружувати Марка. Мудрою і вистражданою колись була порада наймички. Нехай сам чоловік вибирає собі пару, саме так вчиняють люблячі й розумні батьки. Не шукаючи вигоди, вони дають дитині самій вибирати собі долю. Але відмовляється стати наймичка запрошеною матір’ю. Насправді вважає себе жінка великою грішницею, бо підкинула свою дитину. Суворо вона себе карає, а ще й скромна за характером і бідна, тому думає, що не має ані морального, ані соціального права сидіти запрошеною матір’ю на весіллі серед чесних і багатих людей. Уходить Ганна замість весілля у паломництво до Києва. Дорогою

Працює, а коли вертається до Марка, завжди гостинці несе всій родині. Тільки собі нічого не купує. Така самовідданість породжує і у невістці Катрі повагу до старої. Вона миє старій ноги, пропонує відпочинок і подальше спокійне життя у родині. Але Ганна продовжує спокутувати, вимолювати свій гріх: до самої смерті ходить молитися у Київ. І тільки перед самою смертю повертається до Марка. Готова вона унести таємницю народження Марка із собою у могилу, але той уже повернувся з чумакування. І зізнання матері стає кульмінацією поеми. Жінка вважає, що все життя «каралася», тобто себе карала за свій гріх, а перед смертю можна сказати, що вона справжня матір Марка. Дуже зрадів Марко, бо любив Ганну все життя як матір. Але своїм останнім покаранням зробила Ганна неможливість відчути синовнє визнання і любов.

• риторичні оклики: — Ой, тумане, тумане,

Мій латаний талане!
Ні, не дави, туманочку!
Єсть у мене… туманочку,
Туманочку, брате!!.
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе! —

• метафора: — Тихий, тихий Дунай! Моїх діток забавляй.
• епітет: Молодиця молодая, тихий Дунай, жовтенький пісок, білих сорочках, темнім гаї, далекую дорогу; молода, білолиця; чужій теплій хаті.
• порівняння – Як тополя, похилилась; любо, як у раї; Сховалося у серці лихо, Як звір у темнім гаї.

“Наймичка” образ Ганни

Ганна – безталанна наймичка, жертва панської розпусти. Вона працьовита, скромна, уважна, розумна, жінка-страдниця. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок.

Цитати до образу Ганни:
“Я була багата…
Не лай мене! Молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе!”

“Бо то мати сповивала —
І літом укрила
Останньою свитиною!..”

“Аж ось чорноброва
Та молода, білолиця
Прийшла молодиця
На той хутір благодатний
У найми проситься.”

“А коло дитини —
Так і пада, ніби мати…”

“А наймичка невсипуща
Щовечір, небога,
Свою долю проклинає,
Тяжко, важко плаче…”

“Як в колисці
Часом серед ночі
Прокинеться, ворухнеться, —
То вона вже скочить,
І укриє, й перехрестить…”

“Вона чує з тії хати,
Як дитина дише.”

“А наймичка у порогу
Вхопилась руками
За одвірок та й зомліла.”

“…Щоб швиденько верталася,
Бо без неї в хаті
Якось сумно — ніби мати
Покинула хату.”

“Й покапали сльози
З старих очей замучених,
Ледве, ледве встала”

Авторська ідея твору

Т. Шевченко виголошує ідею справедливості людського суду.

Слід оцінювати людину не за її особисті помилки, а за її справи. Одним з перших підняв поет на висоту соціально-морального конфлікту проблему жінки-матері, її трагічну долю, її незахищеність від людського марнославства, від консерватизму й хибних церковних постулатів про гріховність такого материнства.

І. Франко про «Наймичку» Т. Шевченка

«Наймичка» — натура безмірно глибша, чуття у неї не тільки

Живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини.»

Назвавши поему «Наймичка» «безсмертним твором поетичним», Франко підсумовуючи, відзначає, що вона «належить до найбільших тріумфів правдивої штуки і мусить уважатися за найкращий доказ геніальності Шевченка».

Аудіокнига “Наймичка”. Тарас Шевченко