“Орися” скорочено – Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш “Орися” скорочено можна прочитати, щоб згадати сюжет твору та долю головної героїні.

Куліш “Орися” скорочено читати

У піснях співають, що немає нічого кращого за ясну зорю, але дочка покійного сотника Таволги, Орися, була ще вродливіша. Її краса здавалася людям кращою за сонце й місяць. Про неї знали по всій Україні, і багато козаків їхали здалеку, щоб хоча б побачити сотниківну. Та нікому не вдавалося до неї залицятися: чи то батько був гордий, чи сама Орися недоступна, але всі поверталися ні з чим.

Орися підросла й розквітла, мов тополя. Батько радів її красі, але й журився: не хотів віддати дочку ні за старого ревнивого чоловіка, ні за молодого козака, який міг загинути в степах і залишити її з дітьми в горі. А сама Орися жила спокійно, прикрашала батьківську господу й усіх тішила.

Одного разу Орисі наснилася покійна мати, яка сказала, що скоро дівчина матиме вірну долю. Після цього Орися попросила батька поїхати з дівчатами до річки Трубайло під Турову кручу. Сотник погодився й наказав старому слузі Гриві запрягти коней. Грива, досвідчений старий козак, повіз Орисю та її дівчат луками до річки.

Дорога була гарна: навколо зелені луги, весняна трава, а Орися серед дівчат сяяла, мов мак серед квітів. Біля річки вони побачили високу кручу й почули шум води. Дівчата запитали, чому круча зветься Туровою, і Грива розповів давню легенду.

Колись князь полював у пущі й побачив золоторогих турів та прекрасну дівчину, що їх стерегла. Він захотів узяти її за жінку, але вона погодилася лише за умови, що річка Трубайло потече назад. Розгніваний князь почав стріляти турів, і ті, тікаючи, кинулися в річку з високої кручі та загинули, загативши її камінням. Дівчина прокляла князя, і відтоді він вічно блукає пущами, не знаходячи дороги додому. А каміння в річці — то скам’янілі тури, і коли вода шумить, кажуть, що то вони глухо ревуть під водою.

Після розповіді старого Гриви дівчатам стало тривожно й сумно. Орися навіть боялася дивитися на каміння в річці, бо їй здавалося, що це не просто каміння, а зачаровані тури, які от-от заревуть. Дівчата вже не знали, чи прати далі, чи збиратися додому. Вони відійшли подалі від Турової кручі й стали прати там, де вода була тиха й чиста, мов дзеркало.

Орися, дивлячись у воду, раптом побачила відбиття: на кручі стояв вершник на сивому коні, в кармазиновому вбранні, з золотом при поясі — ніби справжній князь. Дівчата злякалися й остовпіли. Тим часом і козак здивувався, побачивши дивну картину: старого діда на камені й дівчат із прачами біля води. Він задивився на їхню вроду, але старий Грива гукнув до нього й розвіяв чари.

Козак заговорив із дідом і спитав дорогу до Війтовців. На запитання Гриви відповів жартівливо, що його дорога веде “до чийогось порога і сердечка”. Грива показав йому шлях, побажавши Божої помочі. Козак подякував і поїхав.

Коли він зник, дівчата почали жваво обговорювати його, приписуючи Орисі такого судженого. Орися ніяковіла й заперечувала, але в серці їй було і радісно, і тривожно.

Повернувшись додому Орися побачила, що у її дворі стоїть сивий кінь того самого козака. Молодий осауленко з Миргорода, побачивши Орисю, одразу впізнав її й зізнався сотникові, хто він і з якою метою приїхав — подивитися на славну сотниківну й посвататися.

Сотник покликав Орисю й спитав, чи любий їй цей козак. Дівчина мовчала, лише схилила голову. Батько зрозумів її без слів, благословив молодих і звелів їм обнятися та поцілуватися.

Весілля відбулося, а згодом Орися стала ще кращою як молода жінка й мати. Оповідач бачив її з дитиною на руках і думав, що то справжня Божа слава — така краса й щастя.

Куліш “Орися” дуже скорочено

У старого сотника була дочка Орися – гарна як квітка. Одного разу наснився їй сон, де її покійна мати сказала, що дівувати їй лишилось недовго. Орися була дуже стурбована таким сном і вирішила поїхати  до ріки Трубайло, під Турову Кручу. Вона покликала з собою подружок для веселощів і старого Гриву, батькового товариша.

Вже на місці дівчата упрохали розказати Гриву про назву Турової Кручі. Це була давня легенда – молодий князь з Переяслава заблудив у тутешніх лісах. Блукаючи, він наткнувся на турів із золотими рогами і дівчину, що була неймовірна гарна. Він покликав дівчину у дружини, та вона відмовила. З розпачу і злості князь почав стріляти турів. Зі страху, тікаючи, вони кинулись з кручі і всі до одного загинули. А князь відтоді блукає лісом у пошуках дівчини-красуні.

Після розповіді дівчата засумували – їм було жаль молодого князя. Аж ось бачать козак на коні під’їхав. Їм і дух перехопило з переляку, бо думали, що це молодий князь. Парубок прямував у рідне село дівчат. Повернувшись додому, Орися побачила цього ж козака у своєму дворі. Виявилось, що він приїхав саме до неї. Парубок одразу сподобався Орисі і, коли відбулось сватання, вона радо подала йому рушники. Щасливо зіграли весілля. Сон Орисі справдився.

Автор: cup_of_flowers