“Пані Боварі” Примітки
1
Mapi-Антуан-Жюлъ Сенар (1800–1885) — французький адвокат і політичний діяч, захисник Флобера на судовому процесі у справі “Пані Боварі”. Ця присвята передує лише першому окремому виданню роману. В журнальному варіанті твір був присвячений французькому письменникові-романтику, другові юності Флобера Луї Буйле (1828–1869).
2
Музичний термін, який означає поступове посилення звучання (im.).
3
Ось я вас (латин.).
4
Я смішний (латин).
5
…обшарпаний том “Анахарсіса”… — Мається на увазі твір французького письменника і археолога Жан-Жака Бартелемі (1716–1795) “Подорож молодого Анахарсіса до Греції” (1788), який служив як шкільний підручник з історії Стародавньої Греції.
6
…піснями Беранже. — Беранже П’єр-Жан (1780–1857) — видатний французький поет. Автор багатьох популярних пісень.
7
…краще від дьєппської слонової кості… — Дьєпп, місто на північному заході Франції, славилося вишуканими виробами з слонової кості, дерева та рогу.
8
Урсулинки — члени черничого ордену святої Урсули, заснованого в XVI ст.; в монастирських школах ордену виховувалися дівчата переважно дворянського походження.
9
…крота на гілляці… — В Нормандії у мисливців був звичай вішати вбитих кротів на деревах.
10
Гіппократ (460–377 до н. е.) — давньогрецький лікар, один з основоположників наукової медицини.
11
“Поль і Віргінія” — роман французького письменника Жака-Анрі Бернардена де Сен-П’єра (1737–1814) про ідилічне кохання на лоні екзотичної природи.
12
Лавальєр Франсуаза-Луїза (1644–1710) — герцогиня, фаворитка французького короля Людовіка XIV (1638–1715). Коли король збайдужів до неї, вступила в монастир, де й померла.
13
“Казання” абата Фрейсіну — опубліковані 1825 р. в п’яти томах проповіді французького церковного проповідника Дені Фрейсіну (1765–1841).
14
“Дух християнства” — твір французького письменника-романтика Франсуа-Рене де Шатобріана (1768–1848), в якому автор прославляє католицизм.
15
Марія Стюарт (1542–1587) — королева Шотландії; за участь у змові проти англійської королеви Єлизавети І була засуджена на смерть і страчена.
16
Жанна д’Арк (1412–1431) — національна героїня Франції, яка під час Столітньої війни очолила визвольну боротьбу проти панування англійців; потрапила в полон і була спалена як чаклунка.
17
Елоїза — кохана французького філософа, теолога і поета П’єра Абеляра (1079–1142). Про їхнє трагічне кохання Абеляр розповів у автобіографічному творі “Історія моїх знегод” (1136). Після розправи, вчиненої над Абеляром її ріднею, вступила в монастир.
18
Агнеса Сорель (бл. 1422–1450) — фаворитка французького короля Карла VII.
19
Прекрасна Ферроньєра (пом. 1540) — фаворитка французького короля Франціска І; героїня популярного в середині XIX ст. однойменного роману французького письменника Теодора-Ксав’є-Альбера Бланке (1826–1875).
20
Клеманс Ізор (бл. 1450 — початок 1500-х pp.) — знатна дама, що відродила в Тулузі популярні в XII–XIII ст. літературні змагання поетів-рицарів, які оспівували своїх коханих.
21
…Людовік Святий під дубом… — Французький король Людовік IX (1214–1270), за середньовічним звичаєм, творив суд під дубом у Венсені під Парижем — тодішній резиденції французьких королів. Святим прозваний за участь у хрестових походах.
22
Баярд П’єр дю Террайль (1473–1524) — французький полководець, прозваний за відвагу і шляхетність “рицарем без страху і докору”; помер від рани на полі бою.
23
Людовік XI (1423–1483) — французький король з 1440 p.; вів жорстоку боротьбу проти феодалів за централізацію королівської влади.
24
Варфоломіївська ніч. — В ніч на 24 серпня 1572 p., напередодні дня святого Варфоломія, католики вчинили в Парижі звірячу розправу над протестантами (гугенотами).
25
…плюмаж Беарнця… — Беарнець — прізвисько французького короля Генріха IV (1553–1610), який був родом з південно-західної провінції Беарну, поблизу Піренеїв.
26
…поринула в ламартінівські химери… — Маються на увазі меланхолійні вірші французького поета-романтика Альфонса де Ламартіна (1790–1869).
27
…у битві під Кутра… — Під Кутра майбутній король Франції Генріх IV розбив військо прибічників короля Генріха III.
28
…у бою при Гуг-Сен-Вааст… — В морському бою у протоці Ла-Манш нечисленний французький флот здобув перемогу над об’єднаною англо-голландською флотилією.
29
Граф д’Артуа (1757–1836) — брат страченого під час революції французького короля Людовіка XVI; очолював монархічну еміграцію; 1824 р. був проголошений королем Франції під ім’ям Карла X; скинутий з престолу Липневою революцією 1830 р.
30
Марія-Антуанетта (1755–1793) — французька королева, дружина Людовіка XVI; страчена під час революції.
31
“Материнка” — популярна французька народна пісня.
32
Булонський ліс — парк на західній околиці Парижа, місце прогулянок і відпочинку.
33
Ежен Сю (1804–1857) — французький письменник, автор відомого роману “Паризькі таємниці”.
34
Ерарівський рояль. — Ерар Себастьян (1752–1831) — славнозвісний майстер музичних інструментів.
35
Галльський півень — емблема на гербі Французької республіки після революції 1789–1794 pp. до встановлення імперії Наполеона І (1804).
36
…спирається на хартію… — Мається на увазі реакційна “Конституційна хартія Франції”, прийнята 1814 р. і змінена в ліберальнішому дусі після Липневої революції 1830 р.
37
“Віра савойського вікарія” — епізод з педагогічного твору “Еміль” (1762) видатного французького письменника Жан-Жака Руссо (1712–1778).
38
19 вентоза XI року — за республіканським календарем, яким користувалися у Франції з 1792 по 1804 p., відповідає 9 березня 1803 р.
39
Екю — старовинна французька монета, дорівнює 3 франкам.
40
Франклін Бенджамін (1706–1790) — видатний американський політичний діяч і вчений; виступав проти рабовласництва.
41
Аталія — героїня однойменної трагедії видатного французького драматурга Жана Расіна (1639–1699).
42
“Бог чесних людей” — пісня Беранже.
43
“Війна богів” — поема французького поета Еваріста-Дезіре Парні (1753–1814), яка пародіює Біблію.
44
“Матьє Лансберг”. — Мається на увазі “Льєжський альманах”, складений наприкінці XVI ст. льєжським ченцем Матьє Ландсбергом; вперше опублікований 1635 p.; був дуже популярним серед французьких селян.
45
“Ілюстрація” — паризький ілюстрований тижневик, заснований 1843 р. з метою висвітлювати тогочасне життя Франції.
46
…сашетту з “Собору Паризької богоматері”. —Мається на увазі мати Есмеральди, героїні роману видатного французького письменника Віктора Гюго (1802–1885); сашетта — черниця жебрущого ордену, члени якого носили бахмате рам’я.
47
Помологія — наука, яка вивчає сорти плодових рослин.
48
…Цінцінната, що ходив за плугом, Діоклетіана, що садив капусту… — Цінціннат Луцій Квінкцій (V ст. до н. е.) — видатний римський полководець і державний діяч; у приватному житті відзначався надзвичайною скромністю, сам обробляв землю. Діоклетіан Гай Аврелій Валерій (245–313) — римський імператор; 305 р. зрікся влади і останні роки життя провів у своєму маєтку.
49
Порівну (латин.).
50
…панове Лойоли… — Натяк на Ігнатія Лойолу (1491–1556), засновника ордену єзуїтів.
51
…книгу доктора Дюваля… — Мається на увазі праця французького хірурга-ортопеда Венсана Дюваля (1796–1820), опублікована 1839 р. (посмертно) під назвою “Міркування про практику лікування викривленої ступні”.
52
Pes equinus — кінська ступня (латин.).
53
Амбруаз Паре (1517–1590) — видатний французький хірург епохи Відродження; вперше в історії медицини застосував метод перев’язування артерій.
54
Цельс Авл Корнелій (бл. 25 р. до н. е. — бл. 50 р. н. е.) — римський вчений і письменник, автор трактату “Про медицину”.
55
Дюпюїтрен Гійом (1777–1835) — французький хірург, засновник паризького музею патологічної анатомії.
56
Жансуль Жозеф (1797–1858) — видатний французький хірург; працював у Ліонській лікарні для бідних.
57
Як очевидець (латин.).
58
Любов у серці (im.).
59
…як герцог Кларенс у бочці з мальвазією. — Брат англійського короля Едуарда IV герцог Георг Кларенс (1449–1478) був засуджений до смертної кари за зраду; за легендою, він обрав смерть у бочці з солодким вином — мальвазією.
60
…мову тіні отруйної манцинели. — Плоди дерева манцинели містять отруйний сік. За народним повір’ям, той, хто засинав під манцинелою, помирав.
61
…в дусі пана де Местра… — Жозеф-Марі де Местр (1753–1821) — французький реакційний письменник, ревний поборник монархії і католицизму.
62
Сміхом бичує звичаї (латин.).
63
“Паризький гамен” — п’єса французьких драматургів Жана-Франсуа Байяра (1796–1853) і Луї-Еміля Вандербюрша (1794–1862).
64
“Лючія ді Ламмермур” (1835) — опера видатного італійського композитора Гаетано Доніцетті (1797–1848) на сюжет роману англійського письменника Вальтера Скотта (1771–1832) “Ламмермурська наречена” (1819).
65
…почулися три удари… — У французькому театрі XIX ст. про початок вистави сповіщали ударами в підлогу сцени.
66
“Хатина” — розважальний заклад у Латинському кварталі Парижа, де відбувалися публічні бали; існував з 1787 по 1855 р.
67
“Нельська вежа” — п’єса французьких письменників Александра Дюма-батька (1803–1870) та Фредеріка Гайярде (1808–1882); вперше поставлена 1832 р.
68
…під статуєю “Танцюючої Маріам”… — За біблійною легендою, пророчиця Маріам керувала народними святами і сама танцювала з тимпаном у руці (“Вихід”, глава 15, вірш 20).
69
Діана де Пуатьє (1499–1566) — фаворитка французького короля Генріха II.
70
…перед статуєю П’єра Корнеля. — Видатний французький драматург П’єр Корнель (1606–1684) народився в Руані.
71
Майстер виробляється в праці, — отже, роби що робиш (латин.).
72
Та киньте ви к лихій годині отих ваших Кюжасів і Бартолів! — Маються на увазі славнозвісний французький юрист Жак Кюжас (1522–1590) і один з найвидатніших італійських юристів Бартоло да Сассоферрато (1314–1357).
73
…”Есмеральда” Штейбена та “Жінка Потіфара” Шопена. — Маються на увазі репродукції з картин німецьких художників Карла Вільгельма Штейбена (1788–1856) і Генріха Фрідріха Шопена (1804–1880). Потіфарова жінка, за Біблією, намагалася спокусити Йосифа (“Буття”, глава 39).
74
Баутцен і Лютцен — містечка в Саксонії, поблизу яких в травні 1813 р. відбулася битва між армією Наполеона І і союзними російсько-прусськими військами.
75
Біша Ксав’є (1771–1802) — французький лікар, анатом і фізіолог.
76
По-перше (латин.).
77
Амфітріон. — Тут — гостинний господар дому, де відбувається бенкет; персонаж однойменної комедії видатного французького драматурга Жана-Батіста Мольєра (1622–1673).
78
Каде де Гассікур Луї-Клод (1731–1799) — французький фармацевт і хімік.
79
Хай зглянеться (латин.).
80
Нині прощаються (латин.).
81
Гольбах Поль-Анрі (1723–1789) — французький філософ-матеріаліст.
82
“Енциклопедія” (35 томів, 1751–1780) — видання, в якому брали участь найвидатніші вчені й мислителі Франції тих часів; здійснювалося під керівництвом Дені Дідро і Жана Д’Аламбера.
83
“Листи португальських євреїв” (точніше: “Листи португальських, німецьких, польських євреїв до пана де Вольтера”, 1769) — твір абата Поля-Александра-Антуана Гене (1717–1803), спрямований проти вольтерівської критики церкви та Біблії.
84
“Суть християнства” (точніше: “Філософські етюди про християнство”, 1842–1845) — твір французького судовика і католицького письменника Жан-Жака-Огюста Нікола (1807–1888), спрямований проти протестантства.
85
“З глибини” — псалом (латин.).
86
Едили — в Стародавньому Римі виборні урядовці, що стежили за порядком у місті. Тут — іронічний натяк на французьку муніципальну адміністрацію.
87
Брати-ігноранти (тобто “невігласи”). — Так називали себе члени чернецького ордену святого Йоганна; метою ордену, що проповідував смирення, була філантропічна допомога біднякам і виховання в християнському дусі їхніх дітей.
88
Спинися, перехожий! (Латин.)
89
Ти топчеш любу дружину! (Латин.)
90
