«Панна квітів» Читати. Валерій Шевчук

Валерій Шевчук «Панна квітів» читати варто хоча б скорочено, щоб згадати історію про боротьбу добра та зла.

Валерій Шевчук «Панна квітів» читати

Автор переказу – Гнатюк Юлія

Розділ 1

Колись у казковому світі жила незвичайна дівчинка на ім’я Зеленоочка. Вона носила стареньке зелене платтячко, яке щодня лагодила травою, і блакитну хустинку, схожу на квіткову пелюстку. Найдивовижнішими були її великі зелені очі. Вони світилися так яскраво й чарівно, що кожному хотілося усміхнутися до дівчинки.

Зеленоочка не мала ні батьків, ні власного дому. Вона постійно мандрувала світом і наймалася на роботу до різних господарів. Спочатку люди ставилися до неї добре, але згодом звикали до її незвичайності. Вони переставали помічати красу її очей, починали сварити дівчинку за повільність і навіть кривдили її.

А Зеленоочка була зовсім не ледачою. Просто вона дуже любила природу. Дівчинка могла довго спостерігати за бджолами на квітах, слухати дзижчання жуків або лежати в траві й дивитися на хмари. Дорослі не розуміли цього і сердилися.

Коли їй ставало зовсім сумно, Зеленоочка плакала, а потім ішла геть від поганих людей. З часом вона забувала свої образи, і її очі знову наповнювалися радістю та чарівним світлом.

Розділ 2

Одного сонячного ранку Зеленоочка прокинулася серед трави й побачила вузеньку стежку. Вона пішла нею і незабаром вийшла до невеликої хатини з очеретяним дахом. На ґанку сидів сивий дід із люлькою в зубах. Над люлькою клубочився дивний дим, схожий на маленького чоловічка.

Дівчинка привіталася і попросилася до діда в помічниці. Старому дуже сподобалися її добрі зелені очі, тому він дозволив їй залишитися. Робота була нескладною — носити з лісу хмиз.

Під час розмови дід розпитував Зеленоочку про її життя. Він дізнався, що вона сирота і навіть не зовсім розуміє значення цього слова. Дівчинка розповіла, що любить дивитися на небо, спостерігати за квітами та розмовляти з птахами, жучками й цвіркунами.

На її подив, дід не сварив за такі захоплення, а навіть підтримував їх. Він сказав, що теж дуже любить квіти, особливо тюльпани, і що люди називають його квітковим батьком. Зеленоочка зраділа, бо їй здалося, що нарешті вона знайшла добру людину, яка розуміє красу природи.

Розділ 3

Старий Крінос пояснив Зеленоочці її роботу. Він показав стежку, яка вела до лісу, і дозволив дорогою милуватися природою, розмовляти з жучками та дивитися на небо. Також він розповів про велике поле жовтих тюльпанів, повз яке вона проходитиме. Але суворо наказав не зривати жодної квітки.

Дівчинка запевнила, що ніколи не рве квітів. Тоді дід сказав, що вона має збирати в лісі хмиз і приносити його додому. До своєї хати він заходити не дозволив, а жити наказав у повітці. Зеленоочці така служба здалася трохи дивною, але вона погодилася.

Коли дівчинка вже вирушала в дорогу, Крінос дав їй старий чорний пасок, щоб ним зв’язувати хмиз. Пасок видався Зеленоочці дуже дивним і холодним, наче жива гадюка. Проте вона взяла його і пішла стежкою назустріч новому дню та пригодам.

Розділ 4

Зеленоочка йшла стежкою серед високих трав, милувалася небом і слухала спів птахів. Раптом за нею побіг маленький прозорий чоловічок із диму. Це був Димко — той самий димовий чоловічок, якого вона бачила на люльці Кріноса.

Димко розповів, що служить старому чаклунові. Він почав вихваляти свого господаря, називаючи його найкращим і найдобрішим. Але мудра Зеленоочка зауважила, що по-справжньому добрих людей не потрібно постійно хвалити, бо їхні вчинки говорять самі за себе. Ці слова змусили Димка замислитися.

Незабаром вони вийшли до величезного поля жовтих тюльпанів. Воно простягалося аж до обрію і виглядало дуже красивим. Та Зеленоочка відразу відчула дивний смуток. Їй здалося, що квіти дивляться на неї з тугою і просять про допомогу.

Коли дівчинка торкнулася однієї квітки, з її пелюсток скотилася крапля. Зеленоочка скуштувала її і зрозуміла, що це не роса, а солона людська сльоза.

У цей момент несподівано заговорив пасок, який дав їй Крінос. Він почав вихваляти чарівника і називати поле найкращим у світі. Зеленоочка злякалася і кинула пасок на землю. Виявилося, що всі речі Кріноса вміють говорити і тільки те й роблять, що прославляють свого господаря.

Дівчинка відчула, що з цим полем пов’язана якась страшна таємниця. Воно зовсім не радувало її, хоча було красивим. Тому вона вирішила піти далі до лісу.

Коли Зеленоочка зникла з поля зору, пасок раптом перетворився на великого вужа. Повзучи між тюльпанами, він дивувався, чому дівчинка не захопилася полем так, як усі інші.

Розділ 5

Увійшовши до лісу, Зеленоочка швидко забула про свої тривожні думки. Її захопила краса природи: шуміли сосни, співали птахи, а між гілками синіло чисте небо. Дівчинка спочатку шукала хмиз, але в лісі не знайшла ані гілочки. Тоді вона почала милуватися всім навколо.

Біля мурашника Зеленоочка спостерігала за працьовитими мурашками Вуньком і Муньком. Потім її увагу привернув маленький жучок, який наполегливо намагався перелізти через стеблину. Він раз у раз падав, але щоразу знову починав свою спробу. Дівчинка так захопилася цим видовищем, що не помітила, як минув день.

Увечері Зеленоочка вирішила не повертатися до Кріноса без хмизу й залишилася ночувати в лісі. Тим часом старий чаклун почав хвилюватися через її зникнення. Він послав Димка на пошуки дівчинки, а сам подумав, що з неї вийшов би надзвичайно гарний тюльпан.

Димко довго шукав Зеленоочку і нарешті знайшов її сплячою серед трави. Він помітив, що дівчинка незвичайна, тому вирішив охороняти її сон. Незабаром із грудей Зеленоочки вийшов її Сон і попрямував до тюльпанового поля. Димко пішов слідом.

На полі Сон звернувся до тюльпанів і запитав, чому вони плачуть гіркими людськими сльозами. Але квіти мовчали. Тоді Димко відкрив страшну таємницю: усі тюльпани були людьми, яких Крінос перетворив на квіти.

Раптом налетів сильний вітер і відніс Димка геть. З поля виповз великий Вуж і наказав Сну забиратися. На запитання, чи хотіли ці люди ставати тюльпанами, Вуж так і не відповів. Він лише повторював, що це поле «щасливих і гарних».

Сон повернувся до Зеленоочки і розповів їй усе, що дізнався. Найбільше дівчинку вразило те, що ніхто не зміг відповісти, чи добровільно люди стали тюльпанами.

Розділ 6

Після розповіді Сну Зеленоочка вперше серйозно замислилася. Раніше, коли їй було погано, вона просто залишала недоброго господаря й ішла далі. Але тепер усе було інакше. Її непокоїли таємниче поле і дивна поведінка Кріноса.

Дівчинка сиділа серед ранкової природи і думала, чи має право піти геть, не з’ясувавши правди. Вона відчувала, що відбувається щось недобре, і не могла просто забути про це.

Тим часом Крінос теж думав про Зеленоочку. Він був переконаний, що з неї вийде найгарніший жовтий тюльпан. Чаклун навіть перевіряв своє чарівне зілля, яке перетворювало людей на квіти. Він щиро вважав, що робить людям добро, позбавляючи їх турбот і перетворюючи на красиві рослини.

Коли Крінос почав вихваляти себе перед Димком, той несподівано згадав слова Зеленоочки. Димко сказав, що справді добрих людей не потрібно хвалити, бо їхні добрі справи говорять самі за себе.

Чаклун одразу зрозумів, хто навчив Димка таких думок. Він переконав димового чоловічка, що Зеленоочка — бідна сирота, якій важко живеться, а тому їй потрібно допомогти. Поступово Крінос нав’язав Димкові думку, що найкращою допомогою буде перетворити дівчинку на прекрасний тюльпан.

Розділ 7

Зеленоочка сиділа в траві й думала про те, що дізналася. Повз неї знову проходили мурашки Вунько та Мунько. Спочатку вони хотіли вкусити дівчинку, але, наблизившись до неї, вирішили, що вона може бути справжньою феєю.

Дівчинка почала вголос розповідати про свої тривоги. Вона не могла забути дивне тюльпанове поле, де не співали птахи й цвіркуни. Її непокоїло, що квіти там були сумні, хоча квіти повинні приносити радість. Зеленоочка відчувала, що на цій землі відбувається щось недобре.

Раптом з’явився Димко. Спочатку він сердився через те, що дівчинка не принесла хмизу, але швидко розчулився, коли вона привіталася з ним і лагідно погладила по голові. Зеленоочка розповіла, що мандрує світом не просто так. Вона перевіряє, чи всюди однаково гарні сонце, пташині пісні та радість життя.

Димко здивувався, коли почув, що дівчинці майже не потрібна їжа, а живиться вона росою. Тоді він зрозумів, що Зеленоочка зовсім не звичайна дитина.

Нарешті дівчинка поставила найважливіше запитання: — Чи правда, що тюльпанове поле — це люди, перетворені на квіти?

Розділ 8

На запитання Зеленоочки несподівано відповів сам Крінос, який з’явився поруч. Він підтвердив, що всі тюльпани колись були людьми. Старий пояснив, що нібито допомагає нещасним людям: перетворює їх на красиві квіти, щоб вони більше не страждали.

Крінос переконував дівчинку, що робить добру справу. Він навіть запропонував їй самій стати тюльпаном, щоб переконатися, які щасливі ті квіти. Але Зеленоочка згадала свій сон і поставила головне питання:

— Чи хотіли ці люди самі стати тюльпанами?

На це Крінос прямо не відповів. Він сказав, що вона повинна сама дізнатися правду.

Після його відходу Зеленоочка відчула ще більший смуток. Жайворон ніби застерігав її, що допомогти тюльпанам буде дуже важко. Дівчинка вирушила назад до тюльпанового поля. Над нею згущувалися темні хмари, блискали блискавки й гримів грім.

Зі сльозами на очах Зеленоочка звернулася до хмар, дерев і трав:

— Дайте мені трохи своєї сили й мудрості, щоб я могла зрозуміти мову тюльпанів і дізнатися правду!

І тоді сталося диво. Вона відчула себе частиною природи. Здавалося, що її ноги стали корінням, руки — гілками, а тіло наповнилося живим соком землі. Її зелена сукня стала ще яскравішою, а блакитна хустинка перетворилася на пелюстки квітки.

Жайворон радісно закричав на весь світ, що на землю прийшла Панна квітів — володарка всього живого й зеленого.

Тим часом Крінос рубав хмиз у лісі. Він почув дивний крик жайворона, але не зрозумів, що сталося. Димко здогадався, що народилася нова фея, проте старий чарівник лише розсердився й не повірив йому.

Розділ 9

Після дивовижного перетворення Зеленоочка, яка стала Панною квітів, відчула в собі нову силу. Вона ніби бачила весь світ наскрізь: не тільки дерева, трави й птахів, а навіть те, що приховане під землею.

Коли дівчинка підійшла до тюльпанового поля, перед нею відкрилася жахлива картина. Під землею вона побачила тисячі людей. Вони були скорчені, не могли поворухнутися, а з їхніх ротів росли жовті тюльпани. Люди плакали, стогнали і страждали, але ніхто не чув їхнього болю.

Тоді Зеленоочка зрозуміла, що Крінос брехав. Люди не були щасливими квітами — вони залишалися живими й нещасними.

Поле охороняв Вуж. Побачивши дівчинку, він спробував її зупинити й пригрозив. Але Панна квітів лише торкнулася його голови рукою. У ту ж мить Вуж утратив свою силу й голосно закричав від болю.

Тим часом старий Крінос відчув, що відбувається щось недобре. Схопивши сокиру, він кинувся до поля. Від люті чарівник ставав дедалі страшнішим і більшим. За ним ледве встигав Димко, який уже почав боятися свого господаря.

Зеленоочка стояла серед поля, вражена побаченим. Вона прошепотіла, що тепер зрозуміла справжню ціну Кріносового «добра». Тоді трава й дика груша заговорили до неї. Вони називали її Панною квітів і благали врятувати заклятих людей.

Спочатку дівчинка не вірила, що є Панною квітів. Вона вважала себе звичайною сиротою. Але коли почула наближення розлюченого Кріноса, зібрала всю свою мужність.

Зеленоочка підняла руки до неба й попросила хмари пролити дощ на поле, а сонце — допомогти пробудити людей. У ту ж мить над полем зійшлися хмари. Спалахнула величезна блискавка. Чарівний вогонь ударив у Кріноса і перетворив його на величезний камінь. Вуж знову став звичайним паском із мідною пряжкою.

Потім дощ полив тюльпанове поле. Під його струменями люди почали звільнятися від чар. Тюльпани вилітали з їхніх ротів, руки проривали землю, а самі люди виходили на волю.

Вони плакали від радості, сміялися, танцювали під дощем і сонцем. Уперше за довгий час вони були вільними.

Розділ 10

Після перемоги Зеленоочка відчула страшенну втому. Чари Панни квітів почали зникати. Вона знову ставала звичайною дівчинкою: кора зникла з її ніг, руки перестали бути схожими на гілки, а по жилах текла людська кров.

Мокра від дощу, вона повільно йшла лісом. Дорогою побачила величезний камінь — це був перетворений на камінь Крінос. Поряд сидів переляканий Димко.

Побачивши Зеленоочку, Димко кинувся до неї й почав вихваляти її так само, як колись вихваляв Кріноса. Він називав її найкращою, наймудрішою і найдобрішою.

Але дівчинка тільки засміялася. Вона нагадала Димкові свою науку: якщо людина справді добра, її не треба вихваляти. Добрі справи говорять самі за себе.

Димко здивувався і не знав, що відповісти. Зеленоочка сказала, що він повинен бути просто Димом, тобто самим собою, а не чиїмось постійним вихваляльником.

Після цього дівчинка пішла далі на знайому галявину. Ліс знову був сповнений співу пташок і шуму сосен. Наче нічого незвичайного й не сталося. Там вона побачила знайомих мурахів — Вунька і Мунька. Вони довго сперечалися, чи є Зеленоочка феєю. Та, дивлячись на її стареньку сукню, зашиту травою, вирішили, що вона звичайна дівчинка.

Для певності мурахи навіть вкусили її за палець. Зеленоочка лише розсміялася, бо їй стало лоскітно.

Задоволені Вунько й Мунько побігли до мурашника розповідати про свії великі подвиги…