«Пеппі Довгапанчоха» характеристика героїв

«Пеппі Довгапанчоха» характеристика головної героїні оповідання Астрід Ліндгрен та інших персонажів твору допоможе розкрити їх образи та риси характеру.

Зміст

«Пеппі Довгапанчоха» головні герої
«Пеппі Довгапанчоха» характеристика героїв
«Пеппі Довгапанчоха» характеристика Пеппі
«Пеппі Довгапанчоха» образ Пеппі
Цитатна характеристика Пеппі
Сенкан “Пеппі Довгапанчоха”

«Пеппі Довгапанчоха» головні герої

Пеппі Довгапанчоха – головна героїня, незвичайна дівчинка з рудими косичками, ластовинням, надзвичайною силою та веселою уявою. Живе сама, має коня і мавпочку.
Томмі Сетерґрен – спокійний, чемний хлопчик, сусід Пеппі.
Аніка Сетерґрен – сестра Томмі.
Містер Нільсон – мавпеня Пеппі.
Кінь Пеппі – білий кінь з чорними плямами, живе на ґанку будинку Пеппі.

«Пеппі Довгапанчоха» характеристика героїв

Томмі Сетерґрен — спокійний, вихований і добрий хлопчик, який живе по сусідству з Пеппі. Найкращий друг Пеппі, який разом з нею переживає багато пригод. Томмі — сміливий і чесний, завжди підтримує друзів.

Аніка Сетерґрен — сестра Томмі. Вона скромна, вихована дівчинка, хоча трохи боязка, але дуже добра. Аніка любить порядок і часто дивується Пеппіним вигадкам. Проте піклується про подругу й любить проводити з нею час

Містер Нільсон – маленька мавпочка Пеппі. Вона кумедна, рухлива і дуже прив’язана до Пеппі. Містер Нільсон — справжній друг, який супроводжує Пеппі в різних пригодах.

Кінь Пеппі – добрий і спокійний кінь, який живе просто на ґанку її будинку. Пеппі легко піднімає його на руках, бо дуже сильна.

«Пеппі Довгапанчоха» характеристика Пеппі

Пеппі – маленька руда веснянкувата дівчинка, яка живе одна на віллі “Курка” у невеликому шведському містечку разом зі своїми тваринами: мавпою Паном Нільсоном і конем. Пеппі – дочка капітана Ефраїма Довгапанчоха, який згодом став вождем чорношкірого племені. Від свого батька Пеппі успадкувала фантастичну фізичну силу, а також валізу з золотом, що дозволяє їй безбідно існувати. Мама Пеппі померла, коли та була ще немовлям. Пеппі впевнена, що вона стала ангелом і дивиться на неї з неба («Моя мама – ангел, а тато – негритянський король. Не у всякого дитини такі знатні батьки»).

Пеппі «переймає», а скоріше, придумує різноманітні звичаї різних країн і частин світу: при ходьбі задкувати назад, ходити по вулицях вниз головою, «тому що ногам жарко, коли ходиш по вулкану, а руки можна взути в рукавиці».

Кращі друзі Пеппи – Томмі й Аніка Сьоттергрен, діти простих шведських обивателів. У компанії Пеппі вони часто потрапляють в неприємності і смішні передряги, а іноді – в справжні пригоди. Спроби друзів або дорослих вплинути на недолугості Пеппи ні до чого не приводять: вона не ходить в школу, неписьменна, фамільярна і весь час складає небилиці. Тим не менш, у Пеппі добре серце і гарне почуття гумору.

Пеппі Довгапанчоха незалежна і робить все, що хоче. Наприклад, спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, носить різнокольорові панчохи, повертаючись додому, задкує задом, бо їй не хочеться розвертатися, розкачує тісто прямо на підлозі і тримає коня на веранді.

Вона неймовірно сильна і моторна, хоча їй всього дев’ять років. Вона носить на руках власного коня, перемагає знаменитого циркового силача, розкидає в сторони цілу компанію хуліганів, обламує роги лютому бику, спритно виставляє з власного будинку двох поліцейських, прибулих до неї, щоб насильно забрати її в дитячий будинок, і блискавично закидає на шафу двох громил злодіїв, які вирішили її пограбувати. Однак в розправах Пеппі немає жорстокості. Вона на рідкість великодушна до своїх повалених ворогів. Поліцейських вона пригощає свіжоспеченими пряниками у формі сердечок. А зніяковілих злодіїв, які відпрацювали своє вторгнення в чужий будинок тим, що вони всю ніч танцювали з Пеппі твіст, вона великодушно нагороджує золотими монетами, цього разу чесно заробленими.

Пеппі не тільки на рідкість сильна, вона ще й неймовірно багата. Їй нічого не варто купити для всіх дітей у місті «сто кіло льодяників» і цілий магазин іграшок, але сама вона живе в старому напіврозваленому будинку, носить єдине плаття, зшите з різнокольорових шматків, і єдину пару туфель, куплених їй батьком «на виріст» .

Але найдивовижніше в Пеппи – це її яскрава і буйна фантазія, яка проявляється і в іграх, які вона вигадує, і в дивовижних історіях про різні країни, де вона побувала разом з татом-капітаном, і в нескінченних розіграшах, жертвами яких стають недотепи- дорослі. Кожну свою розповідь Пеппі доводить до абсурду: шкідлива служниця кусає гостей за ноги, довговухий китаєць ховається під вухами під час дощу, а вередлива дитина відмовляється їсти з травня по жовтень. Пеппі дуже засмучується, якщо хто-небудь говорить, що вона бреше, адже брехати негарно, просто вона іноді забуває про це.

Пеппі – мрія дитини про силу і шляхетність, багатство і щедрість, свободу і самовідданість. Але от дорослі Пеппі чомусь не розуміють. І аптекар, і шкільна вчителька, і директор цирку, і навіть мама Томмі і Анніки зляться на неї, повчають, виховують. Мабуть, тому більше всього на світі Пеппі не хоче дорослішати:

«Дорослим ніколи не буває весело. У них вічно сила-силенна нудної роботи, дурні сукні та кумінальні податки . І ще вони напхані забобонами і всякою нісенітницею. Вони думають, що станеться жахливе нещастя, якщо сунути в рот ніж під час їжі, і все таке інше ».

Але «хто сказав, що потрібно стати дорослим?» Ніхто не може змусити Пеппу робити те, чого вона не хоче!

Книги про Пеппу Довгапанчоха сповнені оптимізму і незмінної віри в саме-саме хороше.

«Пеппі Довгапанчоха» образ Пеппі

Пеппі – 9-річна дівчинка, яка одна оселяється на віллі Хованка.

.”… їй дев’ять років, і мешкає, вона… сама… Нема в неї ані мами, ані тата”

Її мама померла, коли вона ще була в колисочці і тепер мама – ангел, живе на небі і дивиться на свою доню крізь дірочку, тому Пеппі часто їй махає рукою. Її батько був капітаном, Пеппі плавала з ним, аж коли одного разу під час бурі велика хвиля забрала його з палуби, і він зник. Але Пеппі впевнена, що колись тато повернеться. Дівчинка не вірила, що тато загинув. Вона вважала, що батько поплив на острів, де живе повно негрів, став їхнім королем і тепер ходить серед них із золотою короною на голові. Але він обов’язково повернеться за Пеппі і забере її на острів, де вона стане негритянською королівною.

Риси характеру Пеппі: сильна, смілива, справедлива, завжди готова прийти на допомогу тому, хто потребує допомоги. Вона працьовита – сама прибирає, готує собі їжу, пече тістечка, млинці.

Цитатна характеристика Пеппі

“Вона підняла його вгору своїми дужими руками, понесла до берези, що росла неподалік, і перевісила через гілляку.”; “А найдавніше в неї те, що вона напрочуд дужа… Вона могла б підняти навіть коня, якби захотіла. І Пеппі таки піднімала коня” (сильна)
«в Єгипті всі ходять задки, в Індії на руках, в Конго всі брешуть, а в Бразилії мастять жовтком голову» “Пошуковець – це той, то дає всьому лад і вишукує різні речі, які лежать не там, де слід… На світі скрізь валяється повно речей, і треба ж їх комусь вишукувати”. (Вигадниця).
”Коли злодії були вже на порозі, Пеппі наздогнала їх, дала кожному по золотій монеті й сказала: – Беріть, ви їх чесно заробили” (Справедлива).
І коли Пеппі скінчила купувати, в крамниці майже не лишилося іграшок. На пашцях лежало тільки трохи книжкових закладок та дерев’яних кубиків. Собі Пеппі нічого не купила…” (Щедра).
“Пеппі досягла крони, поклала дошку на товсту гілляку й почала обережно посувати її в напрямку вікна… Пеппі стала на дошку… Швидко побігла… і стрибнула у вікно…” (Смілива). ”На дереві Пеппі прив’язала один кінець мотузки до гілляки, а другим обв’язала одного хлопчика і бережно опустила його вниз на руки матері…”
”Пеппі підійшла до графині, що знеможено опустилася на садову лавку, й лагідно мовила: – Приходь до мене і житимеш у віллі “Хованка” скільки схочеш!” (Співчутлива).