«Пеппі Довгапанчоха» характеристика головної героїні оповідання Астрід Ліндгрен наведена в цій статті.
«Пеппі Довгапанчоха» характеристика героїні
Пеппі – маленька руда веснянкувата дівчинка, яка живе одна на віллі “Курка” у невеликому шведському містечку разом зі своїми тваринами: мавпою Паном Нільсоном і конем. Пеппі – дочка капітана Ефраїма Довгапанчоха, який згодом став вождем чорношкірого племені. Від свого батька Пеппі успадкувала фантастичну фізичну силу, а також валізу з золотом, що дозволяє їй безбідно існувати. Мама Пеппі померла, коли та була ще немовлям. Пеппі впевнена, що вона стала ангелом і дивиться на неї з неба («Моя мама – ангел, а тато – негритянський король. Не у всякого дитини такі знатні батьки»).
Пеппі «переймає», а скоріше, придумує різноманітні звичаї різних країн і частин світу: при ходьбі задкувати назад, ходити по вулицях вниз головою, «тому що ногам жарко, коли ходиш по вулкану, а руки можна взути в рукавиці».
Кращі друзі Пеппи – Томмі й Аніка Сьоттергрен, діти простих шведських обивателів. У компанії Пеппі вони часто потрапляють в неприємності і смішні передряги, а іноді – в справжні пригоди. Спроби друзів або дорослих вплинути на недолугості Пеппи ні до чого не приводять: вона не ходить в школу, неписьменна, фамільярна і весь час складає небилиці. Тим не менш, у Пеппі добре серце і гарне почуття гумору.
Пеппі Довгапанчоха незалежна і робить все, що хоче. Наприклад, спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, носить різнокольорові панчохи, повертаючись додому, задкує задом, бо їй не хочеться розвертатися, розкачує тісто прямо на підлозі і тримає коня на веранді.
Вона неймовірно сильна і моторна, хоча їй всього дев’ять років. Вона носить на руках власного коня, перемагає знаменитого циркового силача, розкидає в сторони цілу компанію хуліганів, обламує роги лютому бику, спритно виставляє з власного будинку двох поліцейських, прибулих до неї, щоб насильно забрати її в дитячий будинок, і блискавично закидає на шафу двох громил злодіїв, які вирішили її пограбувати. Однак в розправах Пеппі немає жорстокості. Вона на рідкість великодушна до своїх повалених ворогів. Поліцейських вона пригощає свіжоспеченими пряниками у формі сердечок. А зніяковілих злодіїв, які відпрацювали своє вторгнення в чужий будинок тим, що вони всю ніч танцювали з Пеппі твіст, вона великодушно нагороджує золотими монетами, цього разу чесно заробленими.
Пеппі не тільки на рідкість сильна, вона ще й неймовірно багата. Їй нічого не варто купити для всіх дітей у місті «сто кіло льодяників» і цілий магазин іграшок, але сама вона живе в старому напіврозваленому будинку, носить єдине плаття, зшите з різнокольорових шматків, і єдину пару туфель, куплених їй батьком «на виріст» .
Але найдивовижніше в Пеппи – це її яскрава і буйна фантазія, яка проявляється і в іграх, які вона вигадує, і в дивовижних історіях про різні країни, де вона побувала разом з татом-капітаном, і в нескінченних розіграшах, жертвами яких стають недотепи- дорослі. Кожну свою розповідь Пеппі доводить до абсурду: шкідлива служниця кусає гостей за ноги, довговухий китаєць ховається під вухами під час дощу, а вередлива дитина відмовляється їсти з травня по жовтень. Пеппі дуже засмучується, якщо хто-небудь говорить, що вона бреше, адже брехати негарно, просто вона іноді забуває про це.
Пеппі – мрія дитини про силу і шляхетність, багатство і щедрість, свободу і самовідданість. Але от дорослі Пеппі чомусь не розуміють. І аптекар, і шкільна вчителька, і директор цирку, і навіть мама Томмі і Анніки зляться на неї, повчають, виховують. Мабуть, тому більше всього на світі Пеппі не хоче дорослішати:
«Дорослим ніколи не буває весело. У них вічно сила-силенна нудної роботи, дурні сукні та кумінальні податки . І ще вони напхані забобонами і всякою нісенітницею. Вони думають, що станеться жахливе нещастя, якщо сунути в рот ніж під час їжі, і все таке інше ».
Але «хто сказав, що потрібно стати дорослим?» Ніхто не може змусити Пеппу робити те, чого вона не хоче!
Книги про Пеппу Довгапанчоха сповнені оптимізму і незмінної віри в саме-саме хороше.
«Пеппі Довгапанчоха» образ Пеппі
Пеппі – 9-річна дівчинка, яка одна оселяється на віллі Хованка.
.”… їй дев’ять років, і мешкає, вона… сама… Нема в неї ані мами, ані тата”
Її мама померла, коли вона ще була в колисочці і тепер мама – ангел, живе на небі і дивиться на свою доню крізь дірочку, тому Пеппі часто їй махає рукою. Її батько був капітаном, Пеппі плавала з ним, аж коли одного разу під час бурі велика хвиля забрала його з палуби, і він зник. Але Пеппі впевнена, що колись тато повернеться. Дівчинка не вірила, що тато загинув. Вона вважала, що батько поплив на острів, де живе повно негрів, став їхнім королем і тепер ходить серед них із золотою короною на голові. Але він обов’язково повернеться за Пеппі і забере її на острів, де вона стане негритянською королівною.
Риси характеру Пеппі: сильна, смілива, справедлива, завжди готова прийти на допомогу тому, хто потребує допомоги. Вона працьовита – сама прибирає, готує собі їжу, пече тістечка, млинці.
Цитатна характеристика Пеппі
- “Вона підняла його вгору своїми дужими руками, понесла до берези, що росла неподалік, і перевісила через гілляку.”; “А найдавніше в неї те, що вона напрочуд дужа… Вона могла б підняти навіть коня, якби захотіла. І Пеппі таки піднімала коня” (сильна)
- «в Єгипті всі ходять задки, в Індії на руках, в Конго всі брешуть, а в Бразилії мастять жовтком голову» “Пошуковець – це той, то дає всьому лад і вишукує різні речі, які лежать не там, де слід… На світі скрізь валяється повно речей, і треба ж їх комусь вишукувати”. (Вигадниця).
- ”Коли злодії були вже на порозі, Пеппі наздогнала їх, дала кожному по золотій монеті й сказала: – Беріть, ви їх чесно заробили” (Справедлива).
- І коли Пеппі скінчила купувати, в крамниці майже не лишилося іграшок. На пашцях лежало тільки трохи книжкових закладок та дерев’яних кубиків. Собі Пеппі нічого не купила…” (Щедра).
- “Пеппі досягла крони, поклала дошку на товсту гілляку й почала обережно посувати її в напрямку вікна… Пеппі стала на дошку… Швидко побігла… і стрибнула у вікно…” (Смілива). ”На дереві Пеппі прив’язала один кінець мотузки до гілляки, а другим обв’язала одного хлопчика і бережно опустила його вниз на руки матері…”
- ”Пеппі підійшла до графині, що знеможено опустилася на садову лавку, й лагідно мовила: – Приходь до мене і житимеш у віллі “Хованка” скільки схочеш!” (Співчутлива).
КЛАСС