“Подарунки феї” Шарль Перро – повсальна казка, яка вчить добру та повазі, допомоги ближньому. Казка є прикладом того, що добро завжди буде винагороджене.
“Подарунки феї” Шарль Перро читати
Жила колись на світі вдова, і були у неї дві дочки. Старша – вилита мати: таке ж обличчя, той же характер. Дивишся на дочку, а здається, що бачиш перед собою матінку. Обидві, і старша дочка, і мати, були до того грубі, пихаті, зарозумілі, злі, що всі люди, і знайомі і незнайомі, намагалися триматися від них подалі.
А молодша донька була схожа на покійного батька – добра, привітна, лагідна, та до того ж ще й красуня, яких мало.
Зазвичай люди люблять тих, хто на них схожий. Тому-то мати без розуму любила старшу дочку і терпіти не могла молодшу. Вона змушувала її працювати з ранку до ночі, а годувала на кухні.
Крім всіх інших справ, молодша дочка повинна була по два рази в день ходити до джерела, яке знаходилося в двох годинах ходьби від дому, і приносити звідти великий, повний доверху глечик води.
Якось раз, коли дівчина брала воду, до неї підійшла якась бідна жінка і попросила пити.
– Пийте на здоров’я, тітонька, – сказала добра дівчина.
Сполоснувши скоріше свій глечик, вона зачерпнула води в найглибшому і чистому місці і подала жінці, притримуючи глечик так, щоб зручніше було пити.
Жінка випила кілька ковтків води і сказала дівчині:
– Ти така гарна, так добра і привітна, що мені хочеться подарувати тобі що-небудь на пам’ять. (Справа в тому, що це була фея, яка навмисне прийняла вид простої сільської жінки, щоб подивитися, чи така ця дівчина мила і чемна, як про неї розповідають.) Ось що я подарую тобі: з нинішнього дня кожне слово, яке ти промовиш , впаде з твоїх губ або квіткою, або коштовним каменем. Прощай!
Коли дівчина прийшла додому, мати стала лаяти її за те, що вона забарилася у джерела.
– Вибачте, матінка, – сказала бідна дівчина. – Я і справді запізнилася.
Але тільки-но вона зронила ці слова, як з губ її впали кілька троянд, дві перлини і два великих алмази.
– Дивіться-но! – сказала мати, широко розкривши очі від подиву. – Мені здається, замість слів вона упускає алмази і перли … Що це з тобою сталося, доню? (Перший раз в житті вона назвала свою меншу теж донькою.)
Дівчина просто, не криючись і не хвалячись, розповіла матері про все, що з нею трапилося біля джерела. А квіти і алмази так і сипалися при цьому з її вуст.
– Ну, якщо так, – сказала мати, – треба мені послати до джерела і старшу дочку … А ну, подивися, що сиплеться з губ твоєї сестри, як тільки вона заговорить! Невже тобі не хочеться отримати такий же дивний дар? І адже потрібно для цього всього-на-всього сходити до джерела і, коли бідна жінка попросить у тебе води, ввічливо подати їй напитися.
– Ну ось ще! Не хочеться мені тягтися в таку далечінь! – відповідала злючка.
– А я хочу, щоб ти пішла! – гримнула на неї мати. – І вмить, без розмов!
Дівчина знехотя послухалася і пішла, так і не перестаючи бурчати. Про всяк випадок вона захопила з собою срібний глечик, найкрасивіший, який був у них в будинку.
Ледь встигла вона підійти до джерела, як назустріч їй з лісу вийшла ошатно одягнена дама і попросила ковток води. (Це була та ж сама фея, але тільки на цей раз вона прийняла образ принцеси, щоб дызнатися, так настільки груба і зла старша сестра, як про неї розповідають.)
– Чи не думаєте ви, що я прийшла в таку далечінь, щоб дати вам напитися? – сказала дівчина зухвало. – Ну звичайно, тільки для цього! Я і срібний глечик навмисне захопила, щоб піднести воду вашій милості! .. А втім, мені все одно. Пийте, якщо хочете …
– Однак ви не дуже-то люб’язні, – сказала спокійно фея. – Ну що ж, яка послуга, така і нагорода. З нинішнього дня кожне слово, яке зірветься з ваших губ, перетвориться в змію або жабу. Прощайте!
Як тільки дівчина повернулася додому, мати кинулася до неї назустріч:
– Це ти, доню? Ну як?
– А ось так, матінка! – буркнула у відповідь дочка, і в ту ж мить дві гадюки і дві жаби плюхнулися на поріг.
– Ах, Боже мій! – скрикнула мати. – Так що ж це таке? Звідки? .. А, знаю! Це твоя сестра у всьому винна. Ну, поплатиться ж вона у мене! .. – І вона кинулася на молодшу дочку з кулаками.
Бідолаха в страху кинулася бігти і сховалася в сусідньому лісі.
Там і зустрів її молодий принц, син короля цієї країни.
Повертаючись з полювання, він знайшов прекрасну дівчину і, зачарувавшись її красою, запитав, що вона робить в лісі зовсім одна і чому так гірко плаче.
– Ах, пане, – відповіла красуня, – матінка прогнала мене з дому! ..
Королівський син помітив, що з кожним словом дівчина упускає з вуст квітку, перлину або алмаз. Він здивувався і попросив пояснити, що це за диво. І тут дівчина розповіла йому всю свою історію.
Королівський син закохався в неї. До того ж він подумав, що дар, яким фея наділила красуню, коштує дорожче будь-якого приданого, яке могла б принести йому інша наречена. Він відвіз дівчину до палацу, до свого батька, і одружився на ній.
Ну, а старша сестра з кожним днем ставала все зліше та нестерпніше. Зрештою, навіть власна мати не витримала і прогнала її з дому. Нещасна ніде і ні в кого не могла знайти притулку і померла, покинута всіма.
Вау!Дуже сподобалася казка!