“Попелюшка” читати. Шарль Перро

“Попелюшка” читати повністю українською мовою казку, автор – Шарль Перро.

“Попелюшка” читати повністю

Жив собі заможний удівець, який одружився вдруге з удовою — такою пихатою й зарозумілою, що важко було знайти їй рівню.

У жінки було дві доньки, схожі на неї вдачею: такі ж гордовиті та самозакохані. А в чоловіка була власна донька — надзвичайно добра, лагідна й щира. Вона успадкувала найкращі риси своєї покійної матері.

Щойно відгуляли весілля, як мачуха показала свій справжній характер. Вона зненавиділа пасербицю за вроду й доброту, адже поруч із нею її доньки виглядали ще менш привабливими.

Відтоді дівчині доводилося виконувати всю найважчу й найбруднішу роботу по господарству: мити посуд, прати одяг, прибирати кімнати та доглядати за домом.

Спала вона на горищі, під самим дахом, на старому солом’яному матраці. Тим часом сестри мешкали в просторих кімнатах із м’якими ліжками та великими дзеркалами, у яких могли роздивлятися себе з голови до п’ят.

Попелюшка мовчки терпіла всі образи й несправедливість. Вона навіть не намагалася скаржитися батькові, бо той беззастережно слухався своєї дружини.

Закінчивши хатню роботу, дівчина часто сідала біля каміна на купці попелу. Через це її почали називати Попелюшкою. Лише молодша сестра іноді зверталася до неї менш образливо, хоча й сама не була доброю.

Та не дивлячись на старий одяг і закіптюжене обличчя, Попелюшка була набагато вродливішою за своїх сестер, які носили дорогі сукні та коштовні прикраси.

Одного разу молодий принц оголосив великий бал і запросив на нього всіх знатних мешканців королівства. Сестри теж отримали запрошення, тому одразу почали готуватися до свята.

У домі запанувала метушня. Треба було вибрати найкращі сукні, прикраси, зачіски та аксесуари.

Для Попелюшки ж це означало ще більше роботи. Вона прала, прасувала, крохмалила комірці та манжети, допомагаючи сестрам збиратися на бал.

Ті без упину обговорювали своє вбрання й годинами крутилися перед дзеркалами.

— Я вдягну сукню з червоного оксамиту та прикраси, привезені з Англії, — сказала старша.

— А я оберу скромнішу сукню, зате доповню її золотою накидкою й діамантовим намистом, — похвалилася молодша.

Вони придбали модні капелюшки, дорогі парфуми та косметику.

Коли всі приготування були завершені, сестри покликали Попелюшку оцінити їхній вигляд, адже знали, що вона має добрий смак.

Дівчина щиро допомогла їм, дала кілька слушних порад і навіть зробила зачіски.

— А ти хотіла б побувати на балу? — запитали сестри.

— Звісно, хотіла б, але мені там не місце, — відповіла Попелюшка.

— Авжеж, усі тільки сміялися б із тебе! — глузливо засміялися вони.

Якась інша дівчина за такі слова, певно, зіпсувала б злим сестрам зачіски. Попелюшка ж залишилася такою ж доброю та привітною й завершила роботу якнайкраще.

Сестри два дні майже нічого не їли та крутилися перед дзеркалами. Вони хотіли бути стрункими, виглядати бездоганно. Нарешті настав день балу. Сестри разом із матір’ю сіли в карету й поїхали до палацу.

Попелюшка довго дивилася їм услід, а коли карета зникла з поля зору, сіла на ґанок і заплакала.

Раптом перед нею з’явилася хрещена мати — добра чарівниця.

— Чому ти плачеш? — лагідно запитала вона.

— Я дуже хотіла б потрапити на бал… — прошепотіла дівчина крізь сльози.

— Не сумуй. Я допоможу тобі, — усміхнулася чарівниця. — Але ти повинна точно виконувати мої вказівки.

Вона повела Попелюшку на город і попросила принести найбільший гарбуз.

Попелюшка побігла до городу, вибрала найбільшого й найгарнішого гарбуза, зірвала його та принесла хрещеній матері, навіть не здогадуючись, як він допоможе їй потрапити на бал.

Чарівниця розрізала гарбуз, вийняла насіння, торкнулася його чарівною паличкою — і тієї ж миті він перетворився на розкішну золоту карету.

Потім вона зазирнула до мишоловки, де сиділи шестеро мишей.

— Відчини її, — сказала хрещена мати.

Миші одна за одною вискакували назовні, а чарівниця торкалася кожної паличкою. Умить вони ставали прекрасними кіньми. Так з’явилася шістка дужих сірих коней.

Тепер залишалося знайти кучера.

— Я перевірю щуроловку, — запропонувала Попелюшка. — Можливо, там є щур, який стане кучером.

— Гарна думка, — усміхнулася чарівниця.

У пастці справді сиділи троє великих щурів. Хрещена мати вибрала найбільшого, з довгими сивими вусами, доторкнулася до нього паличкою — і перед ними з’явився поважний кучер.

Потім вона сказала:

— Іди до саду. Біля криниці знайдеш шістьох ящірок. Принеси їх мені.

Попелюшка виконала прохання, і чарівниця перетворила ящірок на шістьох лакеїв у ошатних лівреях. Вони миттєво зайняли свої місця позаду карети, ніби все життя займалися саме цим.

— Тепер у тебе є карета для поїздки на бал. Ти задоволена? — запитала хрещена мати.

— Дуже! Але як я поїду в цьому лахмітті? — сумно відповіла дівчина.

Чарівниця торкнулася її паличкою, і старий одяг перетворився на дивовижну сукню, оздоблену золотом, сріблом і коштовним камінням.

Наостанок вона подарувала Попелюшці пару кришталевих черевичків — таких витончених, яких не мав ніхто у світі.

Щаслива дівчина сіла до карети. Перед від’їздом хрещена мати нагадала:

— Пам’ятай: рівно опівночі чари зникнуть. Карета знову стане гарбузом, коні — мишами, лакеї — ящірками, кучер — щуром, а твоя сукня перетвориться на старий одяг.

Попелюшка пообіцяла не забути цього й вирушила до королівського палацу.

Коли принцові повідомили про прибуття незнайомої принцеси, він особисто вийшов її зустріти. Подавши руку, провів гостю до великої зали.

Там одразу запанувала тиша. Танці припинилися, музика стихла. Усі були вражені красою незнайомки.

— Яка ж вона вродлива! — лунало звідусіль.

Навіть король не міг відвести від неї погляду й тихо сказав королеві, що давно не бачив такої чарівної дівчини.

Придворні пані уважно розглядали її сукню та зачіску, мріючи замовити собі такі самі.

Принц посадив Попелюшку на найпочесніше місце, а потім запросив до танцю. Вона рухалася настільки легко й граційно, що всі милувалися нею.

Після танців гостям подали вишукані страви та напої, але принц майже нічого не куштував — його погляд був прикутий лише до прекрасної незнайомки.

Попелюшка тим часом підійшла до своїх сестер, привітно поговорила з ними та пригостила апельсинами й лимонами, які їй подарував принц.

Сестри дуже здивувалися такій люб’язності, адже не впізнали її й були переконані, що перед ними справжня принцеса.

Раптом дівчина почула, що годинник показує без чверті дванадцяту. Вона чемно попрощалася й поспішила додому.

Повернувшись, Попелюшка щиро подякувала хрещеній матері та розповіла про бал. Вона дуже хотіла поїхати туди ще раз, адже принц запросив її знову.

Невдовзі додому повернулися мачуха й сестри.

— Як довго вас не було! — сказала Попелюшка, удаючи сонну.

— Якби ти бачила ту загадкову принцесу! — захоплено вигукнули сестри. — Вона була найвродливішою дівчиною у світі й навіть пригостила нас фруктами.

Попелюшка з цікавістю розпитувала про незнайомку, а сестри розповідали, що принц ладен віддати все, аби лише дізнатися, хто вона.

Наступного вечора Попелюшка знову вирушила на бал. Цього разу її вбрання було ще розкішнішим.

Принц майже не відходив від неї та постійно говорив приємні слова. Захоплена святом, дівчина зовсім забула про застереження хрещеної матері.

Коли годинник почав вибивати дванадцяту, вона раптом отямилася й стрімко кинулася до виходу.

Поспішаючи, Попелюшка загубила один кришталевий черевичок. Принц підняв його й вирішив будь-що знайти власницю.

За кілька днів по всьому королівству оголосили: принц одружиться з тією дівчиною, якій підійде кришталевий черевичок.

Посланці об’їздили всю країну. Черевичок приміряли принцесам, герцогиням і донькам знатних родин, але безрезультатно.

Зрештою вони завітали до будинку Попелюшки. Сестри марно намагалися взути черевичок.

Тоді Попелюшка попросила дозволу приміряти його.

Сестри лише розсміялися, але посланець погодився. Варто було дівчині взути черевичок, як він ідеально підійшов їй.

А коли вона дістала другий черевичок, усі зрозуміли, що саме вона і є загадковою красунею з балу.

Тієї ж миті з’явилася хрещена мати й перетворила її вбрання на ще розкішнішу сукню.

Сестри впізнали в Попелюшці незнайому принцесу та попросили вибачення за всі образи.

Добросерда дівчина щиро пробачила їм.

Незабаром Попелюшку привезли до палацу. Побачивши її, принц переконався, що вона ще прекрасніша, ніж запам’ятав.

Невдовзі вони одружилися. Попелюшка залишилася такою ж доброю та щирою. Вона допомогла сестрам знайти гідних чоловіків і подарувала їм щасливе майбутнє.

Переклад українською: Гнатюк Олег. Цей текст є інтелектуальною власністю автора перекладу та охороняється законом про авторське право.