Повідомлення про чумацькі пісні

Повідомлення про чумацькі пісні допоможе дізнатися більше про даний вид творів.

Повідомлення про чумацькі пісні

Чумацькі пісні – пісні, що розповідають про побут чумаків, здебільшого складені самими чумаками. Чумацтво зародилось ще в 15 столітті, та найбільшого поширення зазнало у 18 – на початку 19 століття. Чумаки ходили до Чорного та Азовського морів, рідше до річки Дону на закупівлю солі й риби. З цим товаром й повертались додому.

Вирушали в дорогу чумаки навесні, тому деякі їхні пісні мають спільні мотиви з веснянками. Часто чумакам допомагали козаки – супроводжували їх в дорозі, охороняючи від нападів, залишали в себе на ночівлю. Нерідко й самі запорожці чумакували, тому деякі пісні козаків і чумаків дуже схожі, особливо ті, в яких йдеться про червоні шапки-маківки (які й носили саме козаки). Прості селяни ж чумакували здебільшого задля того, щоб не працювати на панщині, не платити подушне.

Перед дорогою чумаки довго готувались – закупляли все необхідне. Головним же товаром для чумаків були воли, на яких вони й здійснювали свої мандрівки.

Дорога чумаків була доволі небезпечною – на них могли напасти, пограбувати, покалічити, вбити. Часто траплялись і хвороби через які чумаки або помирали в дорозі, або приходили додому ні з чим. Траплялось і пияцтво, яке також призводило до бідності і злиднів, зубожіння чумака.

Тематика чумацьких пісень доволі широка – від збирання чумака в дорогу і до його повернення додому. Найчастіше в чумацьких піснях поєднувались мотиви обов’язку й родинного зв’язку. Так, усі чумацькі пісні можна поділити на такі групи:

– збирання чумака в дорогу;

– від’їзд чумака;

– туга чумака за домівкою і туга його рідних за ним;

– довга дорога чумака;

– напади на чумака й хвороби, незгоди в дорозі;

– смерть чумака на чужині;

– туга чумака за коханою дівчиною;

– повернення чумака додому;

– одруження й щасливе життя чумака.

Часто в чумацьких піснях змальовувалась навколишня природа – краса степу, неба, усього живого.

Чумацькі пісні стали основою для багатьох художніх творів. До них звертались Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Степан Руданський, Іван Карпенко-Карий та інші.