“Ревізор” головні герої

“Ревізор” головні герої п’єси М. Гоголя

Городничий (Антон Антонович Сквозник-Дмухановский), вже постарілий на службі і дуже недурний по-своєму чоловік. Хоча і хабарник, але поводиться дуже солідно; навіть резонер; говорить ні голосно, ні тихо, ні багато, ні мало. Його кожне слово значне. Риси обличчя його грубі і жорсткі, як у всякого, хто почав службу з нижчих чинів. Перехід від страху до радості, від брутальності до зарозумілості досить швидкий, як у людини з грубо розвиненими схильностями душі. Він одягнений, за звичаєм, у своєму мундирі з петлицями і в ботфортах зі шпорами. Цей герой самовпевнений, грубий і деспотичний, але перед начальством запобігливо шанобливий. Його мрія «з часом … влізти в генерали». Городничий не зміг розпізнати брехню Хлестакова.

Іван Олександрович Хлестаков – чиновник з Петербурга, молодий чоловік років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи глуповат і, як кажуть, без царя в голові, – один з тих людей яких в канцеляріях називають порожній. Говорить і діє без усякого міркування. Він не в змозі зосередити увагу на якій-небудь думці. Мова його уривчаста, і слова вилітають з вуст його абсолютно несподівано. Хлестаков бреше і сам вірить своїй брехні, так як прагне справити враження.

Осип – слуга Хлестакова, такий, як звичайно бувають слуги літніх років. Гворить поважно, любить  читати моралі для свого пана. Голос його завжди майже рівний, в розмові з паном приймає суворий, уривчастий і навіть грубий вираз. Він розумніший за свого пана, розуміє, що його прийняли за іншого і радить швидко тікати. Герою властива народна мудрість, він ніби й засуджує дії Хлестакова, але вже зіпсований впливом пана

Бобчинський і Добчинський – міські поміщики, схожі один на одного. Обидва низенькі, коротенькі, дуже цікаві; надзвичайно схожі один на одного; обидва з невеликими черевцями; обидва говорять скоромовками і надзвичайно багато допомагають жестами і руками. Добчинський трошки вище і сурйозніше Бобчинского, але Бобчинський розв’язніше і жвавіше Добчинского. Вони уособлюють убогість повітового побуту та інтересів

Ляпкін-Тяпкін, суддя, який нічого не розуміє в судових справах, але бере хабарі. Він прочитав п’ять або шість книг і тому трохи вільнодумний. Мисливець великий на здогади, і тому кожному слову своєму дає вагу. Його прізвище утворене від виразу «тяп-ляп» – сяк-так. Хлестаков каже про цього героя: «… в найсильнішому ступені моветон – погано вихований

Артемій Пилипович Земляника, піклувальник богоугодних закладів (лікарень, притулків). При ньому в лікарні люди «як мухи одужують». Він дуже товстий, неповороткий і незграбний чоловік, але при всьому тому проноза і шахрай. Дуже услужливий і метушливий. Його ніжне прізвище підкреслює підступність характеру – зробив донос на всіх чиновників міста. Хлестаков про героя пише: «… досконала свиня в ярмулці»

Ганна Андріївна – дружина городничого, провінційна кокетка, ще не зовсім літніх років. Дуже цікава і при нагоді виявляє марнославство. Бере іноді владу над чоловіком тому тільки, що той не знаходить, що відповідати їй; але влада ця поширюється тільки на дрібниці і полягає тільки в доганах і глузуваннях.

• Марія Антонівна – дочка городничого. Воня, як і матір мріє жити в Пербурзі.
• Лука Лукич Хлопов – доглядач училищ, який нічого не розуміє в навчальному процесі. Його прізвище утворене від слова «хлоп» – слуга, холоп. Він заляканий чиновник; тремтить перед вищим чначальством.
• Іван Кузьмич Шпекин, поштмейстер. Він читає всі листи «з цікавості», а найцікавіші залишає собі «на пам’ять». Хлестаков пише про героя: «мабуть, також, негідник п’є гірку»
• Християн Іванович Гібнер, повітовий лікар; німець, ні слова не розуміє російською; Його прізвище утворене від слова «гинути», бо своїм лікуванням герой морить людей.
• Федір Іванович Люлюков, Іван Лазаревич Растаковскій, Степан Іванович Коробкін – відставні чиновники, почесні особи в місті.
• Степан Ілліч Уховертов, приватний пристав.
• Свистунов, Пуговіцин, Держиморда – поліцейські.
• Абдулін, купець.
• Февронія Петрівна Пошлепкина, слесарша.
• Мишка, слуга городничого.

“Ревізор” аудіокнига (переказ)