Вірш “Росли укупочці, зросли” є зразком лірики інтимної. “Росли укупочці, зросли” Шевченко аналіз – тема, ідея, історія написання, художні засоби допоможуть підготувати літературний паспорт твору.
“Росли укупочці, зросли” аналіз вірша
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання – 25 липня 1860
Літературний рід – лірика
Жанр – інтимна лірика
Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися.
Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.
Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.
Віршований розмір: Ямб.
Римування – суміжне, кільцеве
Сюжет : ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання.
“Росли укупочці, зросли” художні засоби
- Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».
- Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»
- Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».
- Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!»
Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави! Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки.
Дитинство ліричного героя асоціюється із грою і сміхом. У потойбічний світ герой поезії „Росли укупочці, зросли” прагне перенести із дійсності безвічну любов.
Поет, звертаючись у творі „Росли укупочці, зросли” до Бога, називає його всещедрим.
