Розповідь про кобзу

Розповідь про кобзу допоможе дізнатися Вам багато цікавого про цей музичний інструмент.

Коротка інформація про кобзу

Опис кобзи варто почати з її зовнішнього вигляду. Даний струнний, щипковий лютнеподібний інструмент має правильний овал корпуса та симетрично підставлену ручку. Вона складається з шести довгих струн – бунтів та такої ж кількості коротких струн – приструнків.

Корпус інструмента називається спідняком або кузовом. Як правило, його вирізали із цільної колоди клена, верби, липи чи горіха. Верхню частину вирізали із сосни чи ялини.  Також робився спеціальний струнотримач із металу. Струни натягувалися дерев’яними кілочками, 6 з них знаходяться в отворах головки, а інші 6 в отворах на корпусах.

Для того, щоб грати на кобзі, потрібно тримати інструмент у похилому положенні, притискаючи струни лівою рукою на грифі (аналогічно гітарі), а правою защипуючи їх трішки вище підструнника.

Дуже часто кобзою називають бандуру. Тому відомостей про неї відносно мало.

Кобза існувала в Україні ще в XV—XVI століттях. Великого поширення кобза набула серед українського козацтва. На ній грали мандрівні кобзарі (сліпці), які виконували народні пісні — історичні, ліричні, побутові, думи, псальми тощо. Кобзарі грали та співали, в місцях де збирався нарід – на базарах, коло церков, а також по хатах.

Цікаві факти про кобзу

• Джерела ХXVII — XVIII століть свідчать про те, що у інструмента спочатку було три струни. Він широко використовувася при дворі Петра І, польського короля Сигізмунда.
• Вперше слово кобза зустрічається в словнику «Куманський кодекс» 1303 року. Там вона записана як «cobuxci» і перекладається як гравець.
• Найдавніша згадка про побутування кобзи в українському суспільстві датується 1584 роком.
• Особливою популярністю користувалися кобзарі в Польщі в часи правління короля Сигізмунда III (1566 — 1632). Їх тоді називали козачками.

Сподіваємося, що з цієї Ви дізналися, що таке кобза. Свою розповідь про кобзу Ви можете викласти через форму коментарів нижче.