“Щедрий вечір” Стельмах скорочено

Михайло Стельмах «Щедрий вечір» скорочено читати Ви можете, щоб згадати сюжет твору.

Стельмах “Щедрий вечір” скорочено читати

Перша частина пригод Михайлика викладена в повісті «Гуси-лебеді летять…».

Розділ перший

Почали ділити дідизну. Дядьку Івану й дядині Явдосі дісталась дідова хатина, яку вони швидко розібрали. Дядько Яків взяв дідову катрагу. А сім’ї Михайлика дісталась клуня, в яку вони й переселились. Тут ще й надійшов дядько Володимир і став вимагати спиляти грушу, яку він колись посадив. Батько Михайлика, Панас, пропонував Володимиру посадити нову в його садку, але той відмовлявся. На тому й посварились. Положення сім’ї було скрутним і батько надумав перебиратися у степи, на Херсонщину.

Мати й Михайлик зажурились. Хлопчик поїхав прощатись з лісом. Там і зустрівся з Любою. Разом вони ходили до нори борсука – прислухались як там шарудять його дітки. Михайлик розповів Любі про свою журбу і дівчинка підтримала його – вона теж не хотіла, щоб Михайлик їхав. А додому знову прийшов дядько Володимир. Він прочув, що сім’я збирається виїжджати і хотів купити їхню землю за безцінь. Та батько не хотів поступатись, тому знову посварились. Окрім того батьки сварились між собою. Однієї ночі мама навіть пішла десь з хати.

Одного ранку додому до Михайлика завітала Люба. Вона принесла суниць і просила батьків Михайлика не їхати. Вирішили все-таки залишитись. 

Розділ другий

Михайлик радів. Він поїхав до лісу і там знову прислухався до борсуків. Знову зустрілися з Любою. Пішли збирати липовий цвіт, коли їм зустрівся дядько Сергій – «отой, що донедавна ховався у різних криївках од революції». Він хотів вполювати борсука, але діти не дали. Поки збирали цвіт, то почалась страшна злива і вони заховались у кореневищі дуба. Та враз Люба згадала, що від зливи може загинути куріпка з дітками і побігла їх рятувати. Діти нагодились якраз вчасно – вода змила гніздо куріпки і її діти ледь не потонули. Люба з Михайликом їх урятували. Коли вони вже вертались додому, то побачили як дядько Сергій вполював молоду кізочку.

Розділ третій

Прийшло літо і настала пора жати жито. Цьогоріч батько взяв Михайлика з собою і вони поїхали на поле ще вночі, щоб вранці швидко розпочати роботу. Біля поля стрілись з дідом Корнієм. Він пригостив їх кулешем і розповів історію про те як допомагав партизанам у роки війни – перевіз зброю у труні. Зброю доставив, побачився з сином, а коли вертав додому, то на нього напали двоє. Його трохи порізали і дід впав у домовину – так його коняка і привезла додому, а там одразу подумали, що він помер. І от поминки, а дід бере та й встає з труни – ох і сміху було! Вранці жали жито. Михайлик зв’язав свій перший сніп і дуже цим пишався.

Розділ четвертий

От і надійшов вересень і настав час вертатись до школи, чому Михайлик був дуже радий. Біля школи всі школярі веселились і раділи – всі за літо підросли і посмаглявіли. Прийшов і дядько Себастіян – він привіз олівці з Вінниці, а Михайлику ще й нову книгу – політграмоту. Прийшла до школи і Люба і принесла Михайлику декілька зошитів, які вона купила на гроші, які отримала за зібраний липовий цвіт. Наступного дня збирались по гриби, але так і не пішли – Люба з тіткою Василиною поїхала до Вінниці співати.

Розділ п’ятий

Прийшла зима. Михайлик як завжди збирався на ковзанку. Дорогою він зустрів дядька Миколу, що гнав на двох лошатах – він покатав і Михайлика, та так, що хлопчик аж вилетів з повозки. Врешті Михайлик таки попрямував на ковзанку, але його перестрів тато і сказав йти до вітряка змолоти гречки. Хоч як хлопчик не хотів, але довелось піти. До вітряка Михайлика підвіз дід Данило. Біля самого вітряка була величезна черга, але люди пропустили хлопчика вперед, тому що він малий. Дорогою додому Михайлик зустрів Любу і повіз її на санях разом з мішком гречаного борошна. Вони навіть трохи покатались. А коли Михайлик врешті повернувся додому, то було вже пізно.

Розділ шостий

До Панаса прийшов брат Яків і приніс позичених десять карбованців. Тепер остаточно вирішили купити корову. Але для цього ще треба було продати коняку. Михайлик дуже любив Обмінну і не хотів, щоб її продали, але нічого вдіяти не міг. Поїхали на ярмарок. Поки мама з татом відійшли, то Михайлик лишився з Обмінною сам і став відмовляти покупця від придбання коняки. Тут підійшли і мама з татом, а покупець взяв та й розповів їм про витівку Михайлика. Та все обійшлося добре. Виявилось, що це коняка цього чоловіка. Так він і купив її за дев’ять карбованців.

Розділ сьомий

У селі і в місті була мода на галіфе і Михайлик захотів його й собі і довго-довго випрошував у матері. Грошей не було, тому мама сама пошила йому галіфе. І хоч одна галіфина вийшла трохи менша, Михайлик все одно був дуже щасливий. В школі помітили галіфе Михайлика і від цього хлопчик радів ще більше. Після школи пішли з Любою кататись на ковзанах: Михайлик її вчив. Катаючись, Михайлик провалився під лід, але швидко встиг вибратись. Люба повела його грітися до себе додому. Мама Люби, тітка Оляна, зігріла Михайлика на печі, ще й добре нагодувала. Все обійшлося.

Розділ восьмий

Мама так і не дізналась про Михайликову пригоду і це для нього було дуже добре. Мама почала готувати хатину до Щедрого вечора і чоловіки пішли з хати. Виявляється тато знав про Михайликову пригоду. Порубавши трохи дрів чоловіки повернулись в хату і стали зустрічати Щедрий вечір. От уже і колядники загули під вікнами. Вони завітали і до Михайликової сім’ї. Трохи пізніше хлопчик поніс вечерю дядьку Себастіяну.

У дядька Себастіяна зібралось ціле товариство: його батько, дядько Стратон, музика Федоренко і кобзар Левко. Сиділи за столом і співали пісні, коли прийшов гончар Демко і розповів, що Юхрим наклав податок на його вироби. Себастіян одразу зіскочив з місця і поїхав до Юхрима. Коли він його привіз, то Юхрим всіляко виправдовувався тим, що він фінінспектор і просто виконував свої обов’язки. Тут прийшла дружина Юхрима і тільки ствердила Себастіянів намір побити Юхрима. Але Юхрим втік, та недалеко. Наткнувся на голову повітвиконкому і став жалітися. Голова прийшов у Себастіянів дім, вислухав і Юхрима, і Себастіяна, і діда Демка і зняв податок з гончара, а Юхрима звільнив з посади.

Сиділи святкували, коли прийшов міліціонер з тіткою Мариною. Виявилось,що вона зберігала декілька кулеметів і міліціонер розсудив, що вона за часів революції водилась з бандитами. Але все виявилось зовсім не так – чоловік тітки Марини, коли їх син загинув на війні, став відусюди красти кулемети, щоб припинити кровопролиття. Вирішили всі кулемети віддати ковалю на переплавку.

Розділ дев’ятий

Михайлик написав п’єсу і віддав її вчительці на читання. Скоро тато приніс звістку, що його п’єсу ставитимуть у школі! Хлопчик не міг повірити своїм вухам! Наступного дня мав їхати з татом рибалити, але пішов з дядьком Себастіяном в сусіднє село в бібліотеку. Там був дуже подивований тим, що стільки книжок може зберігатись в одному місці! Вибрав собі дві товстелезні книги: одну з п’єсами Шекспіра, а іншу з творами Маміна-Сибіряка. Бібліотекар запрошував Михайлика приходити ще і він обіцяв обов’язково прийти. А дорогою додому зустріли на возі Мар’яну з дитиною. Вони з чоловіком саме їхали на Щедрий вечір до Михайлика. Так і рушили додому всі разом.

«І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори».

Автор: cup_of_flowers