Оскар Уайльд “Щасливий принц” скорочено читати варто, щоб згадати повчальну історію про добро та самопожертву.
Казка “Щасливий принц” дуже скорочено
У місті на високій колоні стоїть статуя Щасливого Принца. Він увесь вкритий золотими листочками, має сапфіри замість очей і рубін на руків’ї шпаги. Міщани милуються його красою і по-різному про нього відгукуються: хтось хвалить його як витвір мистецтва, хтось – як приклад слухняності й терпіння.
Одного разу вночі прилетіла до міста Ластівка. Вона відстала від своїх подруг, бо влітку закохалася в Очерет. Але коли настав час летіти в теплі краї, Очерет відмовився залишати рідне місце. Ластівка розчарувалася й вирішила наздогнати зграю сама. Втомлена після довгого перельоту, вона обрала для ночівлі місце біля статуї Принца.
Та зненацька на неї почали капати великі краплі. Це були сльози Принца. Ластівка здивувалася і запитала, чому він плаче. Принц розповів, що за життя він не знав смутку й жив у розкошах, але тепер із високого п’єдесталу бачить усі біди й страждання міста. Він бачив убогу кравчиху, що вночі шила сукню для придворної дами, а її маленький син лежав хворий і просив апельсинів. Принц попросив Ластівку забрати рубін з його шпаги й віднести жінці, щоб вона могла купити ліки та фрукти. Спершу Ластівка не хотіла, бо квапилась до Єгипту, але пожаліла Принца й погодилась.
Вона виконала доручення, принесла рубін у хату бідної кравчихи і освіжила крильцями чоло гарячкового хлопчика. Коли повернулася, Принц похвалив її за добрий вчинок. Хоч надворі було холодно, Ластівка почувалася зігрітою добром.
Наступного дня Ластівка вирішила вже точно вирушати до Єгипту, але ввечері повернулася попрощатися. Та Принц знову попросив про допомогу: він бачив молодого драматурга, який мерз і голодував у мансарді, не маючи сил дописати свою п’єсу. Принц попросив віддати йому один із своїх сапфірів-очей. Ластівці було шкода його, але вона підкорилася й віднесла коштовний камінь письменникові.
Ластівка віднесла сапфір з ока бідному драматургу, що мерз у холодній мансарді. Юнак був у захваті, знайшовши дорогоцінний камінь серед зів’ялих фіалок. Він зрадів, бо зможе закінчити свою п’єсу.
Наступного дня Ластівка знову подумала про Єгипет, і ввечері прилетіла до Принца, щоб попрощатися. Принц благає її залишитися ще на одну ніч. Він розповідає про маленьку дівчинку, що торгує сірниками. Вона впустила їх у рів і тепер плаче, бо боїться батькових побоїв. Принц просить Ластівку виклювати друге його око й віднести їй.
Спершу Ластівка відмовляється, бо Принц стане зовсім сліпий. Але Принц просить знову — і Ластівка погоджується. Вона викльовує друге око, відносить його дівчинці, і та весело біжить додому. Ластівка вирішує залишитися з Принцом назавжди, бо він тепер сліпий і самотній.
Весь наступний день вона сидить біля нього і розповідає про далекі країни — про Ніл, піраміди, Сфінкса, ібісів, купців і дивних істот. Принц слухає її й каже, що найбільше диво на світі — це людські страждання. Він просить Ластівку облетіти місто й розказати, що вона побачить.
Ластівка бачить розкіш і веселощі багатих, а ще злидні й холод нужденних дітей. Вона розповідає Принцу, і той просить її зняти з нього всю позолоту й роздати бідним. Ластівка знімає золоті листочки один по одному й несе людям. Діти радіють, бо з’являється хліб і сміх на вулицях.
Та настає зима. Починається мороз, сніг, вітер. Ластівці дедалі важче жити, але вона не залишає Принца через свою любов і вірність. Вона ледве добуває крихти хліба й намагається зігрітись, але сили тануть. Зрештою вона розуміє, що вмирає. В останній раз підлітає до Принца, прощається, цілує його в губи — і помирає біля його ніг. У цей самий момент серце Принца розколюється навпіл від лютого морозу.
Вранці мер міста й радники бачать потемнілу, облуплену статую без очей і вирішують знести її як «непотрібну». Статую розплавляють, але свинцеве серце не топиться — його викидають на смітник, де лежить мертва Ластівка.
Але Бог посилає ангела принести Йому дві найцінніші речі з міста. Ангел приносить свинцеве серце та мертву пташку. Бог каже, що вибір Ангела правильний, бо це справді найдорожче, що було в місті.
Збірка “Щасливий принц та інші казки” скорочено
Щасливий принц та інші казки — збірка казок Оскара Вайлда, опублікована в 1888 році. Збірка складається з 5 казок: «Щасливий принц», «Соловейко і Троянда», «Велетень-себелюбець», «Вірний друг» та «Незвичайна ракета».
“Щасливий принц”
Події відбуваються в місті, де страждає багато бідних людей. Ластівка, яку покинули її подруги і полетіли до Єгипту, зустрічає статую Щасливого принца, який насправді ніколи не був щасливим. Спглядаючи усіляке страждацьке бідне життя людей, Щасливий принц просить у ластівки взяти з руків’я його шпаги великий рубін, два сапфіри з його очей та тоненькі листочки щирого золота, що вкривали його, і віднести їх бідним. Коли прийшла зима, від Щасливого принца залишилось ні дещиці од колишньої його краси. Свинцеве серце Принца розривається, адже через його безкорисливі діяння і сильний холод помирає ластівка. Потім статую зносять і переплавлюють, викинувши розбите свинцеве серце і мертву ластівку на смітник. Звідти їх забирає до раю ангел, вважаючи, що це — найцінніші речі, які є в цьому світі. Бог піддтверджує правильний вибір ангела.
Соловейко і Троянда
Соловейко випадково підсуховує скарги студента про те, що професорова дочка не хоче танцювати з ним, адже він не може дістати їй червону троянду. Соловей облітає всі трояндові кущі у садку аж доки один з них не каже йому, що єдиним способом отримати червону троянду є наступний ритуал: соловейко має усю ніч співати наймилішу пісню троянді, притулившись серцем до її шипа, таким чином пожертвувавши своїм життям. Побачивши страждання студента, соловейко дає згоду на проведення цього ритуалу. Соловейко притуляється грудьми до шипа і за допомогою його крові кущ розпускає чудову червону троянду. Студент приходить до професорової дочки з трояндою, але вона знову відмовляє йому, адже інший чоловік надіслав їй справжній діамант і «всі знають, що діаманти вартують більше аніж квіти». Розлючений студент викидає троянду у канаву і повертається до вивчення своєї метафізики, вирішивши більше не вірити у справжню любов.
Велетень-себелюбець
— Хто посмів так зранити тебе?
На долонях дитини і на її ногах він побачив рани.
— Хто посмів так зранити тебе? — вигукнув Велетень. — Скажи мені, і я візьму свій великий меч і зарубаю кривдника.
— Не треба нікого рубати, — сказав хлопчик. — Адже це рани Любові.
— Скажи, хто ти? — промовив Велетень, і дивний благоговійний страх охопив його, і він упав перед хлопчиком навколішки.
А дитина усміхнулася Велетневі й сказала:
— Колись ти дозволив мені погратися в твоєму садку, а сьогодні ти підеш зі мною до мого саду, ім’я якому — Рай.
Велетень помирає. Наступного дня, його знаходять діти. Він лежить під деревом, що вкрите білим цвітом.
Вірний друг
Ганс − садівник, вірний друг багатого мірошника. На основі цієї дружби, мірошник рве квіти, духмяні трави і достиглі плоди з Гансового садка. Якось він обіцяє віддати Гансу стару зламану тачку, адже садівник був вимушений продати свою власну, коли взимку не було за що купити хліба . В обмін за тачку, мірошник змушує Ганса виконувати для нього ряд важких доручень. Одної грозової ночі, міршник посилає Ганса за лікпрем для свого хворого сина.Повертаючись від лікаря, Ганс збиваєтьсяз дороги і, заблудившись у болоті, тоне у глибокій ямі. Після похорону, мірошник сумує, що тепер нема як позбутися від тачки.
Незвичайна ракета
Ця казка стосується феєрверку, що його мали влаштувати на честь одруження принца і принцеси. Одна з ракет — надзвичайно пихата та зарозуміла, вона всіх очорняє і врешті-решт починає плакати, таким чином демонструючи свою «вразливість». Через це ракета відсиріла і під час феєрверку її не можуть підпалити. Наступного дня, її викидають у канаву, але вона все ще чваниться і зневажливо ставиться до жаби, бабки і качки, яких там зустрічає. Двоє хлопчаків знаходяь ракету і використовують її як дрова для свого вогнища. Зрештою, ракета запалюється і вибухає, але ніхто не помічає цього дійства.
