Щасливий принц та інші казки — збірка казок Оскара Вайлда, опублікована в травні 1888 року. Збірка вміщає п’ять казок: «Щасливий принц», «Соловейко і Троянда», «Велетень-себелюбець», «Вірний друг» та «Незвичайна ракета».
“Щасливий принц” скорочено
Події відбуваються в місті, де страждає багато бідних людей. Ластівка, яку покинули її подруги і полетіли до Єгипту, зустрічає статую Щасливого принца, який насправді ніколи не був щасливим. Спглядаючи усіляке страждацьке бідне життя людей, Щасливий принц просить у ластівки взяти з руків’я його шпаги великий рубін, два сапфіри з його очей та тоненькі листочки щирого золота, що вкривали його, і віднести їх бідним. Коли прийшла зима, від Щасливого принца залишилось ні дещиці од колишньої його краси. Свинцеве серце Принца розривається, адже через його безкорисливі діяння і сильний холод помирає ластівка. Потім статую зносять і переплавлюють, викинувши розбите свинцеве серце і мертву ластівку на смітник. Звідти їх забирає до раю ангел, вважаючи, що це — найцінніші речі, які є в цьому світі. Бог піддтверджує правильний вибір ангела.
Соловейко і Троянда
Соловейко випадково підсуховує скарги студента про те, що професорова дочка не хоче танцювати з ним, адже він не може дістати їй червону троянду. Соловей облітає всі трояндові кущі у садку аж доки один з них не каже йому, що єдиним способом отримати червону троянду є наступний ритуал: соловейко має усю ніч співати наймилішу пісню троянді, притулившись серцем до її шипа, таким чином пожертвувавши своїм життям. Побачивши страждання студента, соловейко дає згоду на проведення цього ритуалу. Соловейко притуляється грудьми до шипа і за допомогою його крові кущ розпускає чудову червону троянду. Студент приходить до професорової дочки з трояндою, але вона знову відмовляє йому, адже інший чоловік надіслав їй справжній діамант і «всі знають, що діаманти вартують більше аніж квіти». Розлючений студент викидає троянду у канаву і повертається до вивчення своєї метафізики, вирішивши більше не вірити у справжню любов.
Велетень-себелюбець
— Хто посмів так зранити тебе?
На долонях дитини і на її ногах він побачив рани.
— Хто посмів так зранити тебе? — вигукнув Велетень. — Скажи мені, і я візьму свій великий меч і зарубаю кривдника.
— Не треба нікого рубати, — сказав хлопчик. — Адже це рани Любові.
— Скажи, хто ти? — промовив Велетень, і дивний благоговійний страх охопив його, і він упав перед хлопчиком навколішки.
А дитина усміхнулася Велетневі й сказала:
— Колись ти дозволив мені погратися в твоєму садку, а сьогодні ти підеш зі мною до мого саду, ім’я якому — Рай.[1]
Велетень помирає. Наступного дня, його знаходять діти. Він лежить під деревом, що вкрите білим цвітом.
Вірний друг
Ганс − садівник, вірний друг багатого мірошника. На основі цієї дружби, мірошник рве квіти, духмяні трави і достиглі плоди з Гансового садка. Якось він обіцяє віддати Гансу стару зламану тачку, адже садівник був вимушений продати свою власну, коли взимку не було за що купити хліба . В обмін за тачку, мірошник змушує Ганса виконувати для нього ряд важких доручень. Одної грозової ночі, міршник посилає Ганса за лікпрем для свого хворого сина.Повертаючись від лікаря, Ганс збиваєтьсяз дороги і, заблудившись у болоті, тоне у глибокій ямі. Після похорону, мірошник сумує, що тепер нема як позбутися від тачки.
Незвичайна ракета
Ця казка стосується феєрверку, що його мали влаштувати на честь одруження принца і принцеси. Одна з ракет — надзвичайно пихата та зарозуміла, вона всіх очорняє і врешті-решт починає плакати, таким чином демонструючи свою «вразливість». Через це ракета відсиріла і під час феєрверку її не можуть підпалити. Наступного дня, її викидають у канаву, але вона все ще чваниться і зневажливо ставиться до жаби, бабки і качки, яких там зустрічає. Двоє хлопчаків знаходяь ракету і використовують її як дрова для свого вогнища. Зрештою, ракета запалюється і вибухає, але ніхто не помічає цього дійства.
