“Слово про похід Ігорів” сюжет твору багатьом добре відомий, адже це визначний твір, але все ж спробуємо нагадати його.
“Слово про похід Ігорів” сюжет
Сюжет твору коротко можна описати так:
- Експозиція – підготовка Ігоря з дружиною до військового походу, зловісні знаки.
- Зав’язка – бій з печенігами.
- Кульмінація – поразка руської дружини; Ігор, Всеволод, Святослав, Володимир потрапили у полон.
- Розв’язка – втеча Ігоря з половецької неволі.
Автор твору (ліричний герой) переймається, як розповісти про похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців: так, як це робив славетний співець Боян, чи по-сучасному?
Ігор повів своє мужнє військо за землю Руську. Він чекає свого брата Всеволода, коні якого вже стоять під Курськом, а вправні воїни чекають для себе честі, для князя – слави. Ігор, глянувши на сонце й побачивши, що
воно тьмою всіх його воїнів прикрило, сказав своїй людям, що хоче або загинути в бою, або ж напитися шоломом із Дону (перемогти).
Вранці у п’ятницю військо Ігоря здобуло перемогу, забрало в половців коштовності, одяг.
Наступного дня зорі стали червоними, а хмари – чорними, вони хочуть прикрити чотири сонця (маються на увазі чотири князі) на річці Каялі, що біля Дону Великого. Недалеко вже земля Руська.
Увесь день земля гуде, ріки мутно течуть, князь Всеволод стоїть в обороні, але падають його стяги. Ігореві стало жаль брата, тож він вирішує відправитисяз з своїм військом на допомогу. Бій тривав три дні, а на 3 день під полудень упали стяги Ігореві. Князь Ігор опинився у полоні. Автор красномовно описує цю подію, ніби навіть природа засмутилася: трави й дерева з жалю похилилися.
Між князями почалися сварки, а вороги ж тим часом прийшли з перемогою на Руську землю.
Батько Ігоря, великий київський князь Святослав, побачив у Києві поганий сон. Бояри повідомили князю, що військо Ігоря полягло, Всеволод загинув, а сам Ігор взятий в полон.
Тоді київський князь Святослав сказав «золоте слово, зо слізьми змішане»: зарано брати вирушили на половців, шукаючи собі слави. Однією із причин поразки є те, що колишні князі більше дбали про славу й багатство, ніж про рідну землю.
Далі автор знову описує події в Путивлі, де на забралі страждає та плаче дружина Ігоря Ярославна. Вона прохає допомоги й захисту у вітру, Дніпра, сонця.
Полонений Ігор думає про втечу. Половець Овлур допомагає йому втекти з полону. Київ радо зустрічає Ігоря, який спускається по Боричевім узвозі до церкви Святої Богородиці Пирогощої.
Закінчується поема величанням Ігоря, князів і дружини.
