“Сойчине крило” аналіз новели Івана Франка – тема, ідея, жанр, сюжет, головні герої, проблематика розкриті в цій статті.
“Сойчине крило” аналіз (паспорт)
Автор – І.Франко
Рік видання – 1905.
Збірка – «На лоні природи» (1905).
Літературний рід – епос
Жанр– психологічна новела.
Тема – розкриття стосунків між Марією та Хомою.
Ідея – звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.
У твору є підзаголовок “Із записок відлюдька” (друга назва твору).
Головні герої
Головними персонажами є Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки. Розглянемо детальніше:
У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.
Головні думки у творі:
- кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі”
- не можна жити лише емоціями
- на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність
- тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого
- возвеличення кохання як найвищого почуття
- засудження помилок, за які доводиться розплачуватися
- взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом
- проблема співіснування двох індивідуальностей
- стосунки між людьми
“Сойчине крило” сюжет
“Сойчине крило” композиція
Особливості композиції твору “Сойчине крило” в тому, що експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка викладені не послідовно, а навпаки, найнапруженіші моменти обриваються з волі героїні, яка пише листа, а також ліричними відступами – роздумами іншого персонажа про цей лист.
“Сойчине крило” характеристика
Події у творі відбуваються напередодні Нового року.
В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, утім, сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності. Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження.
Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Так автор намічає лінію фатальної жінки. Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя, улаштувавши ніби втечу від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся – від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».
“Сойчине крило” символіка
І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.
– Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.
– Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності
– Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.
– Дзвінок – тривога, очікування чогось.
Новаторство Франка у творі “Сойчине крило”:
- «Сойчине крило – новела, у якій синтезовано епос, лірику й драму.
- Твір написано у формі щоденникових записів і листа.
- Новітня інтерпретація жіночого образу. Освідчення в коханні з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі.
- Ліризм, емоційність, схвильованість викладу. Увага сконцентрована на особистості, її внутрішньому світі;
- Драматична напруга.
- Поглиблена психологізація образів
Ознаки новели у творі “Сойчине крило”
Ознака новели | Приклад |
Невелика кількість персонажів | Хома, Марія, Служник |
Незвичайні життєві обставини, в які потрапляють персонажі | Пригоди Марії |
Увага на змалювання внутрішнього світу героїв | Переживання Хоми, намагання позбавитись болю, бажання душевного спокою |
Яскравість і влучність художніх засобів | Увага до деталей (крило сойки, сукня Марії, деталі інтер’єру) |
Елемент психологічної та ситуативної несподіванки | Отримав листа від коханої – і ось вона сама тут |
Жанрові ознаки, характерні для твору: епічні, ліричні та драматичні
І. Франко “Сойчине крило”. Аудіокнига (скорочено)
“Марія повертається до нього” – до кого???
До кого? До свого першого кохання, до Массіно!!! Читать нада вміть…
до головного героя
Вона повертається до героя-адресата, чоловіка , котрого по-справжньому любила
До свого першого кохання, до Массіно!!!
до Хоми(Масіня)
Массіно
Чому б не додати головних героїв?
Хома — працівник бюро, «відлюдько інтелектуал».
Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника.
Генрись — 26-літній практикант тата Мані, який виявився злодієм. Хлопець «рум’яний, ніжний, як панночка».
Зигмунт — ватажок банди. Він був «негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами».
Володимир Семенович — молодий залізничний інженер.
Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, немолодий велетень «з широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом».
Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова.
Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку.
Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм.
Дякую
Чому Марія вбила сойку, для чого відправила крило хали
Вбила тому , що ревнувала сойку до свого коханого
хто такий Івась?
Прислужник головного героя