“Сто тисяч” образ Параски

Образ Параски “”Сто тисяч” – це уособлення сільської працьовитої, віруючої жінки. 

Характеристика Параски “Сто тисяч”

Параска —  жінка Герасима Калитки, хазяйновита і працьовита, дотримується посту. Інколи дозволяє собі повчати чоловіка, але все ж таки трохи побоюється його.

Цитатна характеристика Параски “Сто тисяч”

• «Оце вигадав! Де ж таки, щоб хліб був незапертий, нехай бог милує, все заперто.»;

• «Та й я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не покладаючи рук.»;

• «Всяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьопаться стільки світу пішки до церкви.»;

• «Бий, бодай тобі руки посохли! І ззамолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз – коняку жаліє, а жінку бити збирається. Тьфу!»;

• «Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затіяв – женить Романа на Пузирівні?»;

• «Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать; діти полюбились, я до неї привикла, вона – до мене; дівка красива, здорова, зна всі порядки: коло птиці, коло свиней, коло корів – одно слово, хазяйка біля всього; в хаті, як у кімнаті; я вже нездужаю, а против неї, скілько їх у нас не було, ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять, не нахваляться.»;

• «Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать.»;

• «Не знаю, я вже боялась старого розпитувать; доволі того, що він був веселий і згодився на ваше весілля.»;