“Віють вітри, віють буйні” аналіз української народної пісні (тема, ідея, автор, жанр, художні засоби) допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Віють вітри, віють буйні” аналіз (паспорт)
Автор: Маруся Чурай
Жанр: лірична пісня
Рік написання – друга половина 17 століття.
Напрям – романтизм
Вид лірики – інтимна з елементами соціально-побутової
Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.
Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде».
Художні засоби “Віють вітри, віють буйні”
- Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
- Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».
- Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».
- Риторичний оклик: «Озовися!».
Віршовий розмір – семистопний хорей
Римування – паралельне
У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Глибоким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом («дерева гнуться» — «сльози не ллються»), з них починається твір, а фінал емоційно підсилюють риторичні звертання й оклики («Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна.
Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.
“Віють вітри, віють буйні” образи
- людей: закохана дівчина, козак, заздрісні люди,
- природи: вітри, дерева
- предметів та явищ: сльози, щастя, заздрість.
Пісня “Віють вітри, віють буйні” текст
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?
Хто небудь дайте характеристику героїні
сумна, одинока , заплакана…