Валерій Шевчук “Панна квітів” аналіз твору допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, сюжет, хто головні герої. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
Шевчук “Панна квітів” аналіз твору
Автор – Валерій Шевчук
Жанр: казка
Тема: боротьба між добром і злом.
Ідея: усвідомлення міри добра, за межами якої воно стає злом.
Основна думка: творення добра передбачає здатність розпізнавати зло й готовність послідовно боротися з ним.
Головні герої:
- Зеленоочка – щира і відверта, добра та працьовита, відважна та смілива. Любила задивлятися на небо, балакати з жучками, цвіркунами, птахами, дивитися на квіти.
- чаклун Крінос – жорстокий і підступний. Зеленоочка найнялася служити до нього – вона мала носити хмиз. Він розповів їй, що дуже любить квіти і що його навіть квітковим батьком називають. А ще він один із тих, хто співчуває бідним і знедоленим, сиротам і покинутим. Старий Крінос перетворився у камінь у кінці казки.
- Димко – облесливий та безликий
- Вуж,
- Вунько,
- Мунько.
Добро у казці уособлюють: Дівчинка Зеленоочка, Сон, Жучок, хмари, дерева, квіти, трави, жайворонки, цвіркуни, небо, дика груша.
Зло у казці уособлюють: Дід Крінос, Вуж, Димко, мурахи (Вунько, Мунько).
Прислів’я та приказки до твору “Панна квітів”
- Добре треба шукати, а зло саме прийде.
- Світ не без добрих людей.
- Добрій людині слово допомагає, лихій палиця не поможе
- Добро будує, зло руйнує.
- Добрі справи — від добрих людей.
Чого навчає твір “Панна квітів”? Ця казка навчає нас бути добрими,допомагати іншим, не стояти осторонь чужого лиха.
Фантастичне у творі “Панна квітів”
Дівчинка харчується росою, спить з відкритими очима; пасок перетворюється у вужа; Крінос зробив людей квітами; Димко – звичайний дим‚ але розмовляє; дівчина має силу, що дає їй можливість визволити людей від чаклунства діда; перетворення Кріноса у каменюку.
Чому казка має таку назву? Тому що дівчинка визволяє квіти з неволі, робить їх знову людьми, вона любить квіти; добро і зло, перемагає добро.
“Панна квітів” цитати
Опис Зеленоочки («Мала та дівчинка ледь-ледь кирпатий носик, від чого обличчя її здавалося трохи здивоване, і назвали б її люди простою, коли б не її очі. Були вони величезні й зелені, і коли хто придивлявся до них, то здавалося, що то не очі, а зірки якісь особливі світяться. Щось там таке промінилось у них і тріпотіло, таке щось цікаве й славне світилося й жевріло, що годі було не всміхнутися до тої дівчинки й не захотіти погладити її ніжно по голові».) «І ще та дівчинка не мала власної хати, не знала ні тата, ні мами, а все кудись ішла, без кінця мандруючи по світі. І це не тому, що була вона така походяча і не могла всидіти на місці, а через химерну свою вдачу».
Опис помешкання чаклуна та опис зовнішності чаклуна («Двері були низькі, давно не фарбовані, а на ґаночку, що складався з двох сходинок, сидів сивий дід, у роті якого стриміла череп’яна люлька. Із тої люльки снувався дим, якийсь трохи й не звичайний, наче стояв на тій люльці напівпрозорий, тонкий і худий чоловічок,і топтався по жару обома ногами».)
Опис димового чоловіка («Тінь не тінь, дим не дим. Те чудне мало і голову, і руки, і ноги, і тулуб, але було ж все прозоре»).
Опис тюльпанового поля («Перед ними і справді розстелилося жовте море. Скільки сягало око, хиталися чаші-голівки, і дивна тиша панувала навколо. Здалося Зеленоочці, що всі ті тюльпани повернулися до неї і дивляться. А може, хтось один звідти дивився, але дивився пильно й печально. І чомусь сумно стало дівчинці — озирнулася вона, щоб спитати про те поле, але не побачила коло себе нікого».)
(«Тоді знай!— вигукнув Димко,— всі ці тюльпани — люди! Це бідні, нещасні, скорботні люди, яких перетворив мій господар у гарні квіти, щоб не мучилися вони».)
Як перетворилася Зеленоочка на Панну квітів? («На те спалахнула блискавиця і голосно проїхався по небі грім. Відтак зашуміли дерева, і тихо відгукнулася трава. І диво дивне відчула Зеленоочка: здалося їй, що вона сама перетворюється в дерево, квітку чи траву. Що ноги її корою вбираються, зведені руки — гіллям, а тіло — стеблом. Що в неї потік раптом сік, як тече в зіллі, і суконька її ще зеленіша зробилася від трави, що нею була залатана. Зрештою, і ця трава теж наповнилася соком і проросла. Голуба її хустина синім челюстям стала. І жайворон, ударивши крильми об сухий синій простір, закричав раптом на весь світ:
— Квітка, квітка нова утворилася! Ні, це Панна квітів прийшла на землю, дивіться, дивіться, дивіться!..»)
Як Зеленоочка перетворила тюльпани на людей? («Хмари! Хмари! — крикнула вона тоненько, зводячи малі, худі ручки, котрі наче ніжне пелюстя були,— злийте на це поле свою воду. Лийте воду, а ти, сонце, печи! Збудіть цих людей, і хай ті, хто не хоче тут залишатися, хай усі ті встануть!.. Адже знову вони стали людьми, знову могли рухатися і радіти сонцю»).
