Відомі українські композитори

1. Семен Гулак-Артемовський

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813-1873) — український композитор, співак, баритон (бас-баритон), драматичний артист, драматург, племінник письменника П. П. Гулака-Артемовського, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето опери «Запорожець за Дунаєм».
Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері (1841). Визначне місце у творчості композитора посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою», «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» — рапсодія із збірки з семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба». В Україні Гулак-Артемовський побував у 1843 році з метою добору співаків та у 1850 році, коли гастролював з італійською оперною трупою.

2. Борис Лятошинський

Борис Миколайович Лятошинський (1894-1968) — український композитор, диригент і педагог, один із основоположників модернізму в українській класичній музиці.
Неодноразовий член журі міжнародних конкурсів, активний працівник у керівних органах Спілки композиторів України і в Київській консерваторії, Лятошинський виховав нову плеяду композиторів: І. Шамо, В. Сильвестров, І. Карабиць, Є. Станкович, О. Канерштейн.
Нагороджений званнями Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1945), народного артиста УРСР (1968), державними преміями СРСР (1946, 1952) та УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1971).
Створив опери: «Золотий обруч» (за повістю Івана Франка «Захар Беркут», 1929), «Щорс» («Полководець», лібр. І.Кочерги та М.Рильського, 1937). Написав твори для хору з оркестром: «Урочиста кантата» (слова М.Рильського, 1939), «Заповіт» (слова Т.Шевченка. 1939);

3. Мирослав Скорик

Мирослав Михайлович Скорик (1938) — композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки композиторів України в 2006–2010 роках, художній керівник Київської опери (з 2011). Внучатий племінник Соломії Крушельницької.
Відомі твори: опера «Мойсей» (Лібрето Б.Стельмаха за І. Франком, 2001), балети «Каменярі» (за І. Франком, 1967); «Сюїта» (1961); «Мелодія» для скрипки з оркестром тощо.

4. Валентин Сильвестров

Валентин Васильович Сильвестров (1937) – український композитор.
Композитору характерна техніка у музиці – авангард, від якої в 1970-і він відмовляється, надаючи перевагу постмодернізму. Сам автор називає свій стиль «мета-музикою». В музиці цього періоду переважають медитативні, споглядальні настрої.
Валентин Сильвестров — лауреат Міжнародної премії ім. С.Кусевицького (США, 1967), Міжнародного конкурсу композиторів «Gaudeamus» (Нідерланди, 1970), Державної премії України ім. Т.Шевченка (1995), Народний артист України (1989). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеню (1997), Ярослава Мудрого V ступеню (2007). Почесний доктор honoris causa Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2011). Сильвестров автор музики до багатьох фільмів.
Найвідоміші твори: “Тихі пісні”, “Старовинна балада”, «Ода солов’ю», “Музика у старовинному стилі”, та ін.

5. Дремлюга Микола

Дремлюга Микола Васильович (1917- 1998) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч, автор першого концерту для бандури, Член Національної спілки композиторів України.
В 1946 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького та історико-теоретичний факультет. 3аслужений діяч мистецтв УРСР (1972); народний артист України (1993); Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1998; за симфонію № 3, присвячену пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні).
Твори: ораторія «Ленін» (1970); «Під Золотим орлом» (1957); сюїта «В Польщі» (1962) тощо.

6. Євген Станкович

Євген Федорович Станкович (1942) — український композитор, голова Національної спілки композиторів України (з 2005 року), заслужений діяч мистецтв УРСР (1980), народний артист УРСР (1986), Герой України (2008).
Навчався у музичному училищі, вивчав композицію у Адама Солтиса у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка.
Євген Станкович є автором 6-ти симфоній та 10-ти камерних симфоній, опери, 5-ти балетів, інструментальних концертів, музики до кінофільмів тощо.
Відомі твори: фольк-опера «Коли цвіте папороть» (1978); для солістів, двох мішаних хорів «Панахида за померлими з голоду» (1992); для струнних інструментів Симфонія №4 (Sinfonia lirica) (1977) та ін.

7. Володимир Івасюк

Володимир Михайлович Івасюк (1949-1979) — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).
Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.
Нагороди: дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978); лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно); лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно).
Твори: «Червона рута», «Водограй», «Балада про мальви», Сюїта-варіації для камерного оркестру (1977) тощо.

8. Олександр Козаренко

Олександр Володимирович Козаренко (1963) — український композитор, піаніст, музикознавець.
Закінчив Львівське музичне училище та Київську консерваторію і аспірантуру, клас – піаніно. Стажувався у Вюрцбурзькому університеті (Німеччина, 2004). Доктор мистецтвознавства (2001).
Лауреат Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. М. Лисенка (1984), дипломант Всеукраїнського конкурсу камерних ансамблів (1986). Лауреат державних премій України з композиції: ім. Л. Ревуцького (1996) та ім. М. Лисенка (2001). Член Національної спілки композиторів України та Асоціації «Нова Музика». Значний вплив на творчість О. Козаренка справила багаторічна співпраця з театральними колективами, плодами якої є музика до понад 50 вистав.

Також, вагомий внесок у розвиток мистецтва дали такі композитори, як: Л.Дичко, А.Загайкевич, О.Білаш, В.Косенко, М.Колесса, Т.Петриненко та ін.