Грирогій Сковорода “Всякому місту звичай і права” літературний паспорт твору допоможе визначити, який жанр, проблематика, тема, ідея, композиція твору. За цією інформацією можна скласти літературний паспорт.
“Всякому місту звичай і права” детальний аналіз
Автор – Григорій Сковорода
Рік написання – 1758-1759 pp.
Жанр – Сатиричний вірш, пісня
“Всякому місту звичай і права” вид лірики – громадянська (філософська).
Тема твору: зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.
Провідний мотив – сатиричне викриття суспільних вад (недоліків)
Віршовий розмір: чотиристопний дактиль.
Важливо! Вірш “Всякому місту звичай і права” використав у своїй творчості Іван Котляревський у творі “Наталка Полтавка”. У п’єсі вірш виконується як пісня!!!
“Всякому місту звичай і права” художні засоби
У творі “Всякому місту звичай і права” використані епітети, порівняння, метафори, антитези, повтори. Наприклад:
“Всякому місту звичай і права” композиція
Григорій Сковорода описує да оцінює порядки суспільства свого часу. Автор створив окремі художні деталі, які відображають різні соціальні пороки. Поет висміює грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших людей: жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець.
Кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми.
“Всякому місту звичай і права” проблематика
- сенс життя,
- кріпацтво і свобода
- проблема народної моралі
- несправедливість судочинства.
“Всякому місту – звичай і права” читати
Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…
пніть через 3 роки, коли я вже з школи піду