Вірш «Є в коханні і будні, і свята» Василь Симоненко написав у 1961 році. Це зразок інтимної лірики. Аналіз вірша «Є в коханні і будні, і свята» допоможе підготуватися до уроку.
«Є в кохані і будні, і свята» аудіовірш. Василь Симоненко
Вірш «Є в коханні і будні, і свята» читати
Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.
І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало, б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.
Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.
У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..
Простими, на перший погляд, словами, змальовує митець силу своїх почуттів, але ми — читачі, сприймаємо усе емоційне напруження, яке вклав поет у свої поетичні тексти, часом впізнаючи себе у віршах. Можливо, тому лірика Василя Симоненка видається нам такою зрозумілою і життєвою. Він не оспівує якихось неземних реалій: усі його поезії, присвячені темі кохання, цілком земні, зрозумілі для нас, ніби взяті з реального життя, вони такими і є — у творах ми впізнаємо у ліричному герої самого поета.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
