Вірш «Гранітні обеліски, як медузи» Василь Симоненко читати текст онлайн та слухати аудіо.
«Гранітні обеліски, як медузи» слухати аудіо
Василь Симоненко «Гранітні обеліски, як медузи» читати
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил.
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже нема місця для могил.
Мільярди вір – зариті у чорнозем,
Мільярди щасть – розвіяні упрах…
Душа горить, палає лютий розум,
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці, думайте, лакузи,
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? – На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил.
Уже народ – одна суцільна рана,
Уже від крови хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд.
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд.
Аналіз вірша «Гранітні обеліски, як медузи» допоможе у підготовці до уроку
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
