Образ Левіна Костянтина – один з найбільш складних, але цікавих персонажів роману Л. М. Толстого «Анна Кареніна».
“Анна Кареніна” характеристика Левіна
Костянтин Левін — автобіографічний герой. Автор дав йому «промовляюче» прізвище, утворивши його від свого ім’я — Лев. У роздуми й мову цього персонажа Л. М. Толстой вкладав своє бачення світу. Левін був спадковим дворянином, поміщиком зі шляхетної родини. За характером він людина чесна, відкрита і пряма. Йому чужі фальш і награність, властиві вищому суспільству. Якщо в родовому маєтку в селі він відчуває себе в своїй тарілці, то Москва його обтяжує.
Майже весь свій час Левін проводить в господарстві. Саме робота на природі та спілкування з простими селянами приносять йому заспокоєння. Однак при цьому внутрішній світ цього героя досить багатий. Він проводить багато часу в роздумах про сенс життя і смерті. Його хвилюють різні моральні та соціальні питання. У бесідах з друзями, родичами та іншими поміщиками він часто говорить, що в Росії господарство потрібно вести на російський лад, а не на іноземний, тобто, враховуючи особливості характеру російських селян. Сам він дуже цінує і поважає простих людей, хоч часом і тяготиться їх безпечністю і пияцтвом.
Особисте життя Левіна спочатку складається невдало, оскільки на його пропозицію про заміжжя щиро улюблена ним Кіті Щербацька, відповідає відмовою. Це глибоко ранить героя, через що він з головою поринає в роздуми. Довгі місяці він намагається знайти душевну рівновагу. З часом Кіті розуміє, що може і хоче бути з Левіним. Випадок їх знову зводить в селі Облонських і на цей раз Кіті відповідає згодою. Відразу після весілля вони їдуть в село, але перший час довго звикають один до одного. Після низки подій, таких як смерть брата, народження сина, між ними встановлюється міцний духовний зв’язок, яким Левін дуже дорожить. Протягом усього роману Левін багато розмірковує про морально-релігійні питання і шукає сенс життя. Його пошуки так і залишаються незавершеними, хоча він приходить до висновку, що кожну хвилину життя потрібно наповнювати добром.
«Потрібно тільки наполегливо йти до своєї мети, і я досягну свого,— думав Левін,— і працювати, і трудитися є задля чого. Ця справа не моя особиста, а тут питання про загальне благо. Усе господарство, головне — становище всього народу, зовсім має змінитися. Замість бідності — загальне багатство, достаток; замість ворожнечі — узгодження й об’єднання інтересів. Одним словом — революція, безкровна, але велична революція, спочатку в маленькому колі нашого повіту, потім губернії, Росії, усього світу. Тому що думка справедлива не може не бути плідною»
Дякую , дуже класно все розписано.