Декаданс (у перекладі з латини — «спад») — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — початку 20 століть.
Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. Спирається на філософські ідеї Ф. Шатобріана й А. Шопенгауера. В основі — твердження, що цивілізація вичерпала себе і вступила в епоху спаду та згасання.
Основні ознаки декадансу:
- неприйняття дійсності;
- відмова від громадянського в мистецтві;
- культ краси як вищої цінності;
- містицизм, віра в надприродні сили;
- індивідуалізм;
- відмова від моралі буржуазного суспільства;
- надання переваги формі над змістом або повне його заперечення.
Естетичні принципи декадентства:
- поетизація слабкості, згасання, руйнації;
- індивідуалізм і естетство як бунт проти нелюдських принципів буржуазного суспільства;
- «мистецтво для мистецтва»;
- зовнішня правдоподібність.
Поняття «декаданс» не слід пов’язувати з яким-небудь конкретним літературним напрямом. Риси декадансу найчіткіше виявилися у:
- французькому символізмі (П. Верлен);
- творчості натуралістів.
Головні представники декадансу
Декаданс зачепив як літераторів, так і художників. До кола декадентів в образотворчому мистецтві Західної Європи і Росії відносять:
- Арнольда Бекліна ( 1827-1901 )
- Макса Клінгера ( 1857-1920)
- частково Михайло Врубель ( 1827-1901 )
- частково Віктор Борисов-Мусатов ( 1870-1905 )
- Обрі Бердслі ( 1872- 1898 )
- Гюстава Моро ( 1826-1898)
- Франса фон Штука ( 1863-1928 )
- Едварда Мунка ( 1863-1944 )
- Філісьєна Ропса ( 1833-1898 )
Письменниками декадентами були:
- Оскар Уайльд (1854-1900, Британія)
- Поль Верлен (1844-1896,Франція)
- Шарль Бодлер (1821-1867,Франція)
- Моріс Метерлінк (1862-1949, Бельгія)
- Жоріс-Карл Гюїсманс (1848-1907, Франція)
- Марія Кореллі (1855-1924, Британія)
- Сологуб Федір Кузьмич (1863-1927, Росія)
- Мережковський Дмитро Сергійович (1865-1941, Росія)
- Зінаїда Гіппіус (1869-1945, Росія)
- Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867-1942, Росія)
- Добролюбов Олександр Михайлович (1876-1945, Росія)
- Станіслав Пшибишевський (1868-1927, Польща)
