Характеристика Катерини у творі Шевченка

Образ Катерини, її характеристика у поемі Тараса Шевченка “Катерина” допоможе зрозуміти вчинки дівчини, згадати яка була її зовнішність, портрет, чуму її доля була настільки трагічною.

Характеристика образу Катерини

Опис Катерини – «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка;

Риси характеру Катерини – здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива.

В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою. Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.

Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити? Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями сааме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.

Гармонійність зберігається між характером і поведінкою героїні, між ходом думок і способом їх вислову: Обізвався старий батько: / «Чого ждеш, небого?». Що могла сказати старому батькові «грішна» дочка. Вона знає, що її люблять батьки, що страждають, може, ще більш, ніж вона, але виганяють її з дому тому, що своєю поведінкою Катерина порушила моральні традиції. Перша зустріч з москалями завдала їй пекучого болю і закинула в душу невиразний ще сумнів вперше глянути правді в очі. Катерина починає уявляти майбутнє сина-байстрюка. І це її передбачення поділяє автор. Проте нещасна матір ще не може відмовитися від своє мрії і продовжує пошуки, бо любить офіцера, вірить його обіцянкам. Мати-покритка, скільки їй стало сил, захищає своє дитя від жорстокого і ворожого світу. Але всі і все — односельці, батьки, кохана людина, сама феодальна дійсність — повстали проти неї як матері. Саме в цьому трагедія Катерини. У кожній деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки — сукупність усіх деталей дає цільний образ страдниці, жертви панської розпусти. Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою розпусти панів. Самогубство Катерини — причина соціальна.

Цитатна характеристика Катерини з поеми Шевченка

• “Не слухала Катерина  / Ні батька, ні неньки,  / Полюбила москалика, / Як знало серденько”.
• “…свою долю  / Там занапастила”
• “Нездужає Катерина, / Ледве-ледве дише…/Вичуняла, та в запечку/ Дитину колише.”
• Катерина вийшла. / Вийшла, та вже не співає, / Як перше співала, / Як москаля молодого / В вишник дожидала. / Не співає чорнобрива, Кляне свою долю.
• “Будь щаслива в чужих людях,  / До нас не вертайся!”
• «Прости мені, мій батечку, / Що я наробила! / Прости мені, мій голубе, / Мій соколе милий!»
• “Як тополя, стала в полі / При битій дорозі; / Як роса та до схід сонця, / Покапали сльози. / За сльозами за гіркими / І світа не бачить, / Тільки сина пригортає,/ Цілує та плаче.”
• “Довго, довго, сердешная,  / Все йшла та питала;  / Було й таке, що під тином  / З сином ночувала”.
• “Чого ж смутна, невесела, / Заплакані очі? / У латаній свитиночці, / На плечах торбина, /В руці ціпок, а на другій /Заснула дитина”
• “Наймичкою тобі стану… / З другою кохайся… / З цілим світом… Я забуду, / Що колись кохалась, / Що од тебе сина мала, / Покриткою стала… / Покриткою… Який сором! / І за що я гину! / Покинь мене, забудь мене, / Та не кидай сина.”
• «Прийми, Боже, мою душу, / А ти — моє тіло!» / Шубовсть в воду!.. Попід льодом / Геть загуркотіло. / Чорнобрива Катерина / Найшла, що шукала. / Дунув вітер понад ставом — / І сліду не стало.”

Т. Шевченко “Катерина” аудіокнига (переказ твору)