“Наймичка” Шевченко образ Ганни
Головна героїня твору “Наймичка” Шевченка — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого Сина Марка. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її стежинами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно важчий і благородніший шлях — «покірливо до самої смерті нести хрест самопожертви» (М. Рильський), до кінця життя бути позбавленою прав материнства. Чи може бути більша мука-кара для матері?
У пролозі мовиться про якусь жінку з дитям на руках. Ганна приходить на хутір «у найми проситись» тільки через рік і дуже радіє, коли господарі погоджуються її взяти, дитину доглядає, «ніби матір». Залишившись наодинці з малим, «тяжко, важко плаче», причини цих сліз «не зна Марко, росте собі». Щоб пошкодити добрій славі Марка, не згоджується бути посадженою матір’ю на його весіллі. Коли Марко і Катерина вітають Ганну після повернення з Києва, як рідну матір, вона лякається: «Може вони знають… Може, вони догадались…» В останні хвилини життя нещаслива мати всіма силами намагається діждатися Марка з дороги і відкрити таємницю його народження.
Трагедія Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших невгасимих, щоденних страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.
Характеристика Ганни:
- Любляча мати;
- Щирість, простота, відвертість; працьовитість і щедрість;
- Набожність, дотримується народних обрядів;
- Повага до людей;
- Терплячість, здатність до важких страждань;
- Ніжність;
- Безталанність;
- Жертва тогочасного суспільства.
Цитатна характеристика Ганни з твору “Наймичка”
- Вранці Марко до наймички / Ручки простягає /І мамою невсипущу / Ганну величає…
- “І наймичка / Тяжко заридала”.
- Чистим серцем / Поблагословила / Свого Марка… заплакала / Й пішла за ворота.
- “…молитимусь, із самого неба долю виплачу сльозами і пошлю до тебе”
- “Чи живий синочок, чи здоровий, чи добре йому в тих людей на хуторі, чи може кривдять його?”
- «А я ледве додибала / До вашої хати, / Не хотілось на чужині / Одній умирати! / Коли б Марка діждатися… / Так щось тяжко стало!»
- «Прости мене! Я каралась / Весь вік в чужій хаті… / Прости мене, мій синочку! / Я… я твоя мати». Та й замовкла…”
- “Зомлів Марко, / Й земля задрижала. / Прокинувся… до матері / – А мати вже спала!”
дякую
привет