Сонет 132 читати, аудіо, АНАЛІЗ. Франческо Петрарка

Франческо Петрарка “Сонет 132” українською мовою читати, слухати аудіо текст та аналіз (паспорт) твору – тема, ідея, художні засоби.

Сонет 132 Франческо Петрарка слухати українською

Петрарка Сонет 132 аналіз “Як не любов, то що це може бути…”

Автор – Франческо Петрарка

Рід літератури – лірика

Жанр – сонет

Вид лірики – інтимна

Тема – природа кохання та суперечливі переживання ліричного героя.

Ідея – показ суперечливого, подвійного характеру земного кохання

Основна думка: кохання — складне почуття, що змушує шукати себе та переживати протиріччя.

Ліричний герой — людина, закохана, внутрішньо спантеличена, яка переживає любовні муки та хоче розібратися в своїх почуттях.

Образи-протиставлення: “живлюща смерть”, “втіха навісна”

Художні засоби

• епітети -скорбота нищівна, морську безкраю
• оксиморон – муки солодкі, живлюща смерте, втіхо навісна!, палаю в стужу, в спеку весь дрижу.
• порівняння – Неначе в просторінь морську безкраю,
•  риторичні запитання: Як не любов, то що це бути може?, А як любов, то що таке вона?, Добро?,  Зло?, Горіти хочу?,
  Не хочу?,  Хто твій тягар здолати допоможе?, Чужій чи власній волі я служу?
• риторичні оклики: Але ж муки ці солодкі, боже!, Бідкатись негоже, То даремна скарг луна, Живлюща смерте, втіхо навісна!
• антитеза – добро –  чи зло, горіти хочу – не хочу?, власна воля – воля чужа, але ж муки ці солодкі – та в ній скорбота нищівна, Як не любов, то що це бути може? – А як любов, то що таке вона?

В сонеті відбилася суперечка Петрарки зі самим собою про природу його кохання. Якщо любов – це благо, то чому воно несе журбу? А якщо зло, то чому кохання таке солодке? Якщо  закоханий образ «зло», то чому він скаржиться на свою долю. А якщо «добро», то звідки його скарги. Петрарка підкреслює суперечливий, подвійний характер земного кохання. Земна любов ставить перед людиною низку моральних проблем. Тож людина, яка не керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма. Петрарко- поет благословляє все, що пов’язане з Лаурою, що пробудило в ньому кохання, що зранило його серце і водночас принесло неподільну радість.

В основі композиції протиріччя, які хвилюють поета. Це і свіча кохання, яка яскраво горить, але оповита смутком. Це й ніжні квіти саккури, які символізують чисте, непорочне почуття, але смуток і тягар, який крає серце поета, очорнює їх білосніжні пелюстки. Не зважаючи на без відповідне кохання, Петрарка обожнює свою кохану, тому що у кохання немає мудрості, а є лише пристрасть, розчарування і сумніви. Але вогонь кохання затмарює все.

Образ хиткого човна в безкрайому морі ще з часів античності виражав долю людини, яка втра­тила надійну опору в житті.

І справді, любов до Бога гармонійна і просвітлена, їй невідомі такі суперечності. Земна любов ставить перед людиною цілу низку моральних проблем. Серед них — проблеми розуму і пристрасті. Він не звертається до Бога і залишається наодинці зі своєю пристрастю. Людяна, що не керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма.

СОНЕТ 132 “Як не любов, то що це може бути…” читати

Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже!
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
Не хочу? То даремна скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній волі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю,
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма —
Чого я хочу — й сам уже не знаю:
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

Переклад Г. Кочура