Повідомлення про українську хату

Повідомлення про українську хату

Своє житло в давнину наші предки називали берегинею, бо воно не лише захищало від холоду і зла, а й берегло чистоту людської душі, освячувало по мисли. Пращури вважали його про­ образом Всесвіту, де дах – це небо, саме житло – земний світ, нижня частина будівлі – підземний світ. Кожна частина оселі мала своє символічне значення.

Піч у давнину символізувала родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх, а її вогонь був тією доброю силою, що йде від сонця. Саме по ній оцінюва­ли господиню. У народі казали: яка піч – така й господиня, немазана в хаті піч – все одно що невмита дівчина.

Найсвятішим місцем у хаті був покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і духмяними травами. На покуті садовили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Окрасою житла були вишиті рушники, вони також виконували оберегову функцію. Їх віша­ли над дверима, над вікнами, стелили на столі, а найкрасивішими обов’язково накривали ікони (такі рушники мали якусь незвичайну магічну й лікувальну силу).

Оздоблювали хату і настін­ними малюнками, які слугували і прикрасами, й оберегами. Розписували піч, припічки колорит­ ними орнаментами. Під іконами стояв великий стіл, розрахова­ний на численну родину: біля нього всі збира­лися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця (щоб добробут був у сім’ї). Біля столу попід стіною стояла довга дерев’яна лава, поряд – велика скриня, куди складали одяг, рушники тощо. Біля печі ставили дерев’яний настил на стовпчиках – піл. На ньому спали, а вдень, при­бравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ.

Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Щосуботи і перед святами її змащували спеціальним глиняним розчином і, коли вона висихала, встеля­ли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем тощо, і в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювали напроти печі. Хату завжди тримали у бездоганній чистоті, а дверей ніколи не замикали.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *