«Пригоди Олівера Твіста» аналіз

олівер твіст

«Пригоди Олівера Твіста» — роман Чарлза Діккенса, в якому англійський письменник, змальовуючи непривабливу дійсність робітних будинків і світу підліткової злочинності, розповідає про незавидну долю хлопчика-сироти Олівера Твіста.

«Пригоди Олівера Твіста» аналіз твору

Літературний рід: епос

Жанр: соціально-психологічний роман, авантюрно-пригодницький роман, «роман-виховання»

Стиль: реалізм

Тема: зображення Олівера Твіста, сироти із знедоленим дитинством, який не втратив людської гідності та віри в моральні цінності, незважаючи на всі випробування; реалістичне зображення кримінального світу, його деромантизація.

Ідея: людина добра від природи, і добро остаточно переможе зло.

Головні герої: Олівер Твіст, Бідл Бамбл, Білл Сайкс, Ненсі, містер Браунлоу, Фейгін, Монкс.

Проблематика «Пригоди Олівера Твіста»

  • виховання;
  • знедолене дитинство;
  • соціальна нерівність та несправедливість;
  • злочинність, «соціальне дно» суспільства;
  • добро і зло.

Риси авантюрно-пригодницького роману в романі «Пригоди Олівера Твіста»:

  • стрімкість розвитку подій;
  • загострення пристрастей;
  • викрадення і переслідування;
  • таємниці та загадки, їх розв’язки;
  • щасливий фінал.

Характерні риси твору «Пригоди Олівера Твіста»

• Дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів через взаємини з іншими людьми, виявлення «потаємних» та «явних» причин їх вчинків.

• Увага до внутрішнього світу героїв і разом із тим тенденція до їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї.

• Підкреслення протиставлення довірливих, добрих душ злим, негативним (або двом началам у душі).

• Використання іронії, сатири, гротеску.

• Детальні описи зовнішності персонажів, їх житла, мови, подробиць побуту.

• Насиченість оповіді символами; одухотворення світу речей, пов’язаних зі спогадами, переживаннями героїв.

Роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» — ще одна спроба автора показати сучасникам тіньові сторони життя й не тільки розчулити, але й примусити замислитися над їх першопричиною. Письменник бачить початок зла не у фактичних таємницях походження Олівера, а в соціальних законах часу. Твір деякою мірою став відповіддю молодого Діккенса-ліберала на новий закон про бідних, прийнятий британським парламентом у 1834 році.

Здавна турбота про бідних, сиріт, немічних, самотніх старих була в Англії справою церкви й релігійної громади. Із запровадженням нового закону й без того куца парафіяльна благодійність перетворилася на глум над самою ідеєю милосердя. Притулок для бідняків, робітний дім у більшості парафій перетворився на справжню в’язницю, на місце невимовних страждань. Найтяжчою в цих умовах була доля дітей. Утім, щоб звільнити парафію від зайвого клопоту і витрат, зацікавлена й жорстока доглядачка «дитячої ферми» місіс Менн і тупий служака, парафіяльний сторож Бамбл, і шановані члени опікунської ради, які готові були передати Олівера садистові-сажотрусу, що замучив уже не одну дитину.

Моторошні сцени перебування малого Олівера в робітному домі Діккенс супроводжує авторським коментарем, головна інтонація якого — вбивчий сарказм та іронія.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *