Сенсорні системи людини

сенсорні системи

Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища. Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).

Сенсорні системи людини

Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого організму.

Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.

Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.

Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як: слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.

У людини є такі рецептори:
Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
Механорецептори,  які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі, ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах (здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль (кольору): сітківка ока;
Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної системи.

Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в постійній взаємодії.

Всі сенсорні системи складаються з:

— периферичних рецепторів,

— провідних шляхів і перемикальних ядер,

— первинних проекційних областей кори,

— вторинної сенсорної кори.

Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії, що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді образів або словесних символів.

Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах, відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.

Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.

Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:

Зорова → око

Слухова → вухо

Смакова → язик

Дотикова → шкіра

Нюхова → ніс

Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці  одного нейрона контактують з кількома нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *