«Талант» Васильченко аналіз

«Талант» Васильченко аналіз повісті викладений в цій статті.

«Талант» Степан Васильченко аналіз 

Автор — Степан Васильченко

Жанр «Талант» — соціально-побутова повість.

Тема «Талант» — зображення життя сільської інтелігенції, трагічної долі талановитих людей з народу, зокрема вчителів.

В центрі повісті — трагедія молодої талановитої дівчини з народу, людини, яка шукала життя світлого, справжнього, щасливого, яка хотіла віддавати свій талант людям. Коли вже не мала змоги грати в театрі, здавалося їй, що знайде себе в коханні, та коханий одурив її. Не дали дівчині й співати. А останньою краплею страждань Тетяни стало прилюдне її осоромлення в церкві. Чутлива душа не могла витримати наруги.

Проблематика «Талант»

  • мрії і дійсності,
  • утвердження таланту і його ролі в житті людини,
  • добра і зла,
  • життя і смерті,
  • кохання,
  • пробудження громадянської свідомості.

«Талант» головні герої

  • Вчитель-оповідач
  • Андрій Маркович
  • Тетяна
  • Дяк

«Талант» сюжет і композиція

У повісті дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою. Перша — змалювання життя молодих сільських учителів: оповідача й Андрія Марковича. Друга, головна — показ трагедії талановитої селян-ки-співачки Тетяни, доведеної попом і панами до самогубства.

Своєрідна композиція повісті. Письменник не дотримується фабульного розгортання подій. Твір складається з 15 розділів, кожен з яких, незважаючи на спільність сюжету, чимось нагадує маленьку новелу. Коротка розв’язка — смерть героїні — подається уже в першому розділі. Такий художній прийом, як і епіграф, застосовано, щоб відповідно настроїти читача, підготувати його до певного сприймання оповіді.

Далі розгорнута експозиція повісті, яка охопила її перші шість розділів. Зав’язка твору — приїзд до панського маєтку гостей з міста. Кульмінація — сутичка Тетяни з попом у церкві. Розв’язкою є смерть і поховання талановитої співачки.

С. Васильченко представляє тут нову школу українських прозаїків початку XX століття. Він обирає оповідача — не «людину з народу», не стороннього оповідача фактів і подій, а яскраво окреслену індивідуальність, людину інтелектуально розвинену, яка за своїми ідеалами та переконаннями часто зливається з авторським «я».[1] У повісті «Талант» значну композиційну роль відіграє діалог. За його допомогою більш напружено розвивається дія, розкриваються людські характери, мова персонажів набуває чіткої індивідуалізації. Динамічний, експресивний, часто без авторських ремарок, діалог у письменника є одним з головних художніх засобів розкриття внутрішнього світу героїв та створення напруженої ситуації.

«Талант» історія написання 

Над своїм твором Степан Васильченко працював відносно довго: задумав його ще до революції, чорнова редакція повісті була завершена в 1912 р., а опубліковано її тільки в 1924 р. У найбільш повній чорновій редакції вона мала підзаголовок «Про дні, що минули». Епіграф до повісті взятий автором з «газетної хроніки». Він не тільки допомагає чіткішому окресленню теми, а й створює мінорний настрій. Проте факт, взятий письменником з преси, лише зовні нагадує про проблему твору. В епіграфі церковна хористка покінчила життя самогубством через нещасливе кохання, а в повісті трагедія співачки соціально вмотивована.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *