Вінграновський вірші для дітей

Вінграновський вірші для дітей про природу, про тварин, про пори року зібрані в цій статті.

Микола Вінграновський вірші дитячі

КІТ, ЗИМА І ВЕСНА

Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Коли чує він: зима
Його біла підзива:

Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?

Бо я чорний,— каже кіт,
Я лишаю чорний слід.

Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.

І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна.
***

МОЛОДЕНЬКА ХМАРИНКА
Молоденька хмаринка
Шука в небі хатинку,—
Та у небі її не знайдеш.
Молоденька хмаринко,
Нема в небі хатинки,
Тож куди ти, хмаринко, підеш?

Зиму де зимувати,
Літо де літувати,
Та і як тоді жить, як на те?
Молоденька хмаринко,
Йди до нас у хатинку,
Під вікном у нас вишня цвіте.

Цвіте зранку кульбаба,
Цвіте жовта троянда,
І жовтеньким курчатка цвітуть.
Будеш їх поливати,
Будеш їх напувати,
А вони тобі спочин дадуть.
***

ЗАЙЦІ

Під рябими кущами вухатими,
Де стерня босі ноги коле,
Зайці котять передніми лапами
По городах капусту в поле.

***

КОТИК
Котик, котик,
Золотий животик,
А хвостик залізний
Не ходи нам пізно!

Не буди ще з ночі
Нам медвяні очі,
Медом, соне, ти
Очі нам масти.

Будемо ми спати,
А мати співати,
І ти, наш коточку,
Задрімай в куточку.

***

Лазить сонечко в травах

Лазить сонечко в травах,
скаче коник за коником гоном,
І метелик з метеликом
в піжмурки грають на мить.
Лиш одна біла чапля
з малиновим волом
У зеленій воді
на сріблястій нозі стоїть.
***

ГУСИ
Прилетіли гуси, сіли у воротях,
Оті білі гуси в червоних чоботях,
В червоних чоботях, в хусточках рябеньких,
Заґелґали гуси, що я ще маленький.
***

СОН
Вночі під ранок у гнізді,
У комишах при мамі
Проснулось каченя собі
І глянуло в тумані
На срібне мамине перо,
На срібне небо повне…
Перевернулось на крило
І знов заснуло сонне.
І снився каченяті сон,
Солодкий сон при мамі:
Цвіте куга, цвіте пасльон
При березі в тумані.
Цвіте при хмарі хмареня,
І зірка недалечко…
І чуло сонне каченя:
Цвіте його крилечко.
Цвіте на небо, на політ,
На голубі тумани,
На синій цвіт, на синій світ
В гніздечку біля мами…

***

МАК І КІТ
То ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.

Чорні вуса котячі
У старого кота.
Чорні вуса ледачі
Кіт наставив і став.

Він дивився і кліпав,
Чорний вус вів отак:
Як це так — серед літа
Червоніє тут мак?

Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.

***

ПОЧАПАЛИ КАЧЕНЯТА
Почапали каченята
Та по чаполоті.
Каченята-чапенята,
Сухо їм у роті.

В білих льолях сплять лілеї,
Чапленя на чатах. —
Ці лілеї — дрімолеї,
А ми — каченята.

Свого дядька ми приспали,
І тата, і маму,
Діда-качура поклали
Спать на красноталу.

А самі, хоч далеченько,
Чап —
по чаполоті,
До води, до водиченьки:
Сухо ж нам у роті!

***

ЯК ІШЛИ НЕКВАПИ ЗИМУ ЗИМУВАТИ
У Неквапи білі лапи,
А в Неквапоньок — свої:
Йшли Неквапи-непоквапи
Зимувати у гаї.
А гаї весна любила,
А гаї були при ній,
І весна їм ноги мила,
І метеличок бринів.
Йшли Неквапи-непоквапи,
Мабуть, і недовго йшли,
Але ж бачать: жовті шати
Вже гаї собі вдягли.
Що робити, як не мати? —
Літа й осені нема!
Бігли-бігли Непоквапи —
На гаях уже зима.
І Неквапа білолапа,
І Неквапоньки — у сни…
Нащо квапитись Неквапам
Через зиму до весни?

***

НА РЯБОМУ КОНІ ПРИЛЕТІЛА
На рябому коні прилетіла весна,
Снігу сорок лопат їй прикидало плечі.
На рябому коні що везла не везла,
Але дещо і нам привезла для малечі.
Привезла щавелю для зелених борщів,
В білій хмарі дощу привезла на купелі.
З нею зайчик приїхав на теплій щоці,
І виглядує зайчик з лісової оселі.
Горобцям привезла по три пуди зерна,
По два пуди зерна їх сусідам — синичкам.
Снігурам по пуду, аби кожен з них знав,
Як в снігах зимувать і як жить на позичках.
Прилетіла весна на рябому коні,
Снігу сорок лопат привезла для годиться.
І мені привезла все, що треба мені,
Але що привезла, не скажу — таємниця.
***

ГРІМ
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім був у хмарі, і згори
Він бачив, хто що хоче,
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару опустив
На сад наш на щасливий
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін
Заговорила груша:
— Трусніть і грушу, дядьку грім,
Бо важко мені дуже.—
І дядько грім сказав собі:
— Потрушу я і грушу,
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу.
***

ВЕЛИЧАЛЬНА КОЛИСКОВА
Ще імені твого не знають солов’ї,
Ще імені твого не чули квіти,
І літо, і сніги, і літечка твої
Тобі не поспішають прилетіти.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі,—
Тато-мама, тато-мама
Колисали…

Колисало небо
Білу хмару,
Колисало море
Хвилю кару…

Ще ніженька твоя не знає далини,
Щасливий мак цвіте біля криниці,
І ти, як мак, про щастя бачиш сни,
На них ніяк не можеш надивиться.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мама, тато-мама
Обнімали…

Обнімало небо
Білу хмару,
Обнімало море
Хвилю кару…

Щаслився ж і цвіти, метелику малий,
На долю і на волю тополину,
Понад Дніпром, де сонце, де орли,
Понад Дніпром на світ, на Україну.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі,—
Тато-мама, тато-мама
Цілували…

Цілувало небо
Білу хмару,
Цілувало море
Хвилю кару…
***

Синичко, синичко

— Синичко, синичко,
А де твоя спідничка,
І ти на морозі
Ходиш в босій нозі?

— Була на весіллі,
Була й на похміллі,
І моя спідничка
Там, де й черевички.

— Сороко, сороко,
А де твоя сорочка,
Що ти на сніжини
Та без сорочини?

— Була на хрестинах,
Ще й на іменинах.
Мені ті хрестини,
Що без сорочини.

— Синичко-сороко,
А де ж ваше око,
Що ні спідничини,
Ані сорочини?
***

Куди тобі, сонечко?

— Куди тобі, сонечко?
— До зими.
— Ось моє віконечко!
— Підвези.

— Де ж ті везли-везлики,
Як нема?
Везлики-замерзлики
Край вікна!

— Що ж мені робитоньки?
Я пішло.
На затоки й витоки,
Де було.

Там я і сидітиму
На горі,
На морозі грітиму
Снігурів!

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *