Вірші про зайчика

Вірші про зайчика для дітей (для дошкільнят та школярів), для дорослих зібрані в цй статті.

Вірш про зайчика на українській мові

Зайчикові вуха
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Змерзли дуже вуха.

Він і валянки узув,
І вдягнув кожухка,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.

-І чого ти зажуривсь?-
Цокотять синички. —
Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
(В.Каменчук)

***
Михайло Стельмах «Заєць спати захотів»

Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.

Вірш про зайчика для дітей

Зайченя (А.М’ястківський)

Півник зайчика питає,
Чому зайчик так стрибає.
— Я підстрибую, стрибаю,
Бо стрибучі ніжки маю

***

Про зайчика

— Зайчик, зайчик,
Де гуляв?
Чом ти шубку поміняв?
— Бо зима уже на носі,
Білий сніг вже на порозі.
В сірій шубці поскачу —
від лисички утечу.
В сірій — справа вже не та:
Швидко з’їсть мене вона.
***

«Зайчик» Алла Баранкевич
Зайчик в мене є маленький,
Такий гарний і сіренький.
Довгі вушка дуже має,
По травичці він стрибає.

Любить завжди дині їсти,
Й біля сіна теж присісти.
Їсть капусту і пшеницю,
Кабачки, овес, вербицю.

А, якщо знайде морквину,
То з’їсть її за хвилину.
Молочко п’є і водичку,
Любить буряк і травичку.

Вірші про зайчика на Новий Рік

«Ялинка» (О.Олесь)
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.

Я-сюди, а він – туди…
„Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.

А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.

Страшно стало… „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, —
Я не буду більш ніколи!”

Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

опис зайця

Вірш про зайчика взимку

Бідний зайчик

По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий, зайчик плаче,
Змерз він дуже, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити, де присісти?
Щось поїсти.
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок.
Сніг лапками розгрібати
І корінці там шукати.
Аби кори трохи згризти….
Ой, як хоче зайчик їсти!
(Катерина Перелісна)

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *