«Жаба і віл» Глібов

Байка «Жаба і віл»

Раз Жаба вилізла на берег подивиться

Та й трошечки на сонечку погріться.

Побачила Вола

Та й каже подрузі тихенько

(Вигадлива була!):

— Який здоровий, моя ненько!

Ну що, сестрице, як надмусь.

То й я така зроблюсь?

От будуть жаби дивуваться!

— І де вже, сестро, нам рівняться… —

Казать їй друга почала;

А та не слуха… дметься… дметься.

— Що, сестро, як тобі здається.

Побільшала хоч трохи я?

— Та ні, голубонько моя!

— Ну, а теперечки? Дивися!

— Та годі, сестро, схаменися!

— Не слуха Жаба, дметься гірш,

— Все думає, що стане більш.

— Та й що, дурна, собі зробила?

— З натуги луснула — та й одубіла!

Такі і в світі жаби є.

Прощайте, ніде правди діти;

А по мені — найлучче жити,

Як милосердний Бог дає.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *